Чому не треба похорон перетворювати на шоу

Після ситуації з 53 бригадою урочисті прощання з загиблими в АТО здаються блюзнірством

Чому не треба похорон перетворювати на ш…

У селі Казавчин Гайворонського району на Кіровоградщині попрощалися з загиблим в АТО Ігорем Грішиним. Односельці провели його в останню путь зі свічками в руках, створивши своєрідний "коридор" від Хащуватого до батьківської хати Ігоря. Були також і бойові побратими, представники місцевої влади. Були всі, інакше кажучи, хто знав і поважав героя.

Колеги в соцмережах масово обурювалися: мовляв, влада ніде не повідомила про прощання з Ігорем. Ну як це так - на Сході загинув боєць із Кіровоградської області, а йому не організували пишні похорони?

Я от думаю, що це - чи не єдиний за останній час вчинок влади, який можна поважати. Не треба анонсів. Це ж, вибачте, не циркова вистава.

Ще хтось не знає, як держава піклується про тих, кого посилає на війну? Спеціально для вас, коротко.

Є така 53 бригада. Воювали хлопці на Сході з сепаратистами та їхніми союзниками з безмежної Росії. Командування вирішило перекинути їх на полігон у Широкому Лані (Миколаївська область). І мирна ж територія наче, але умови життя - та якого там життя, існування - пекельні.

Чому не треба похорони перетворювати на шоу - фото 1

У людей, які захищали цілісність України, не було ("не було" - бо ситуація наче покращується) ні їжі, ні питної води, ні можливості помитися, ні нормально облаштованих місць для сну.

Чому не треба похорони перетворювати на шоу - фото 2

Спеціально навчені генерали у перервах між "дерибаном" волонтерської допомоги коментують: "Ну а що ви хотіли? Мобілізували когось - значить, він в армії. Хай виживає, як може".

Чому не треба похорони перетворювати на шоу - фото 3

Тобто як виходить? Спочатку держава змушує своїх захисників гнити. Коли хтось із них загинув, тут же - пафос. "Він був відданим Вітчизні", - проголошує на урочистому прощанні який-небудь пузатий чин. А рідним загиблого всі ці красиві слова - як ножем по горлу. Вони хочуть бачити, чути й обіймати живого чоловіка, батька, сина, брата, друга.

Точно так само рідні й близькі не заслуговують на купу журналістів, які з камерами напереваги метушаться перед гробом.

Хоче хтось із представників влади чи армії прийти на похорони? Приходьте. Однак виступ на цвинтарі "для галочки" в робочому розкладі - це вже край. Зрештою, дайте можливість спокійно попрощатися навіки тим, кому це справді потрібно за велінням серця.

А ми, шановні колеги, давайте не будемо перетворювати чиєсь невимовне горе на інформаційний привід. Зробили новину про поховання - і годі. Детально написати про героя, який загинув, захищаючи Україну, можна потім. Коли біль хоч трохи вляжеться...

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Кропивницький

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme