Померти в Єлисаветграді: Для чого Ларін влаштовує сходки противників Кропивницького

У Кропивницькому відбулося зібрання під красномовною назвою "Ми - Єлисаветградці!". Його результатами були і гучні заяви, і звернення до президента, Верховної Ради та мера міста, а також неоднозначна реакція соцмереж. Захід, іменований "громадянськими зборами", провели в будинку культури підприємства "Радій", власник якого, Євген Бахмач, є одним з найпалкіших борців за те, щоб місто називалося "Єлисаветградом".

Організатори позиціонували зібрання як загальноміське, однак таким воно було лише на словах, бо насправді, все більше нагадувало сходку "своїх людей". Далеко не всі були поінформовані про подію, в тому числі й ЗМІ. Наприклад, представників видання Depo.Кропивницький ніхто не запрошував, так само не дочекалися запрошення й журналісти інших онлайн-ресурсів, які не лояльні до "єлисаветградців". Не було на "зборах" і представників громадськості з іншою думкою, ніж у людей з грошима, впливом та проімперським настроєм. Не було на них представників виконавчої влади. Тож, як мінімум, загальноміськими ці збори вважати ніяк не можна. І це перший прокол невгамовних прихильників Святої Єлисавети, який відразу кидається в очі.

Прокол номер два. Організатори, вочевидь, так старалися продемонструвати масштаб своїх "громадянських зборів", що забули узгодити, яку саме цифру учасників мають оприлюднити лояльні до них ЗМІ. Так, на одних ресурсах пишуть про 500 осіб, на інших - 300.

Навіть будучи повним профаном у математиці, "втратити" або "додати" в не такому вже й великому приміщенні 200 людей треба постаратися.

І третій прокол. Громадський діяч Інга Дуднік звернула увагу на те, що самі так звані "загальноміські" збори були проведенні незаконно. "Чи є розпорядження міського голови, рішення виконавчого органу влади для скликання загальноміських зборів? Люди, які проводять такі голосні заходи, хоча б Статут міста почитали. Дивно бачити серед президії пана Саінсуса, якій був міським головою та мав би знати процедуру", - зазначила активістка.

Трохи про тих, хто був присутній. Це вищезгаданий екс-мер міста Олександр Саінсус, відомі бізнесмени Євген Бахмач, Павло Штутман, депутати міськради Сергій Калапа, Вадим Дрига, Юрій Деркаченко, священики УПЦ Московського патріархату, екс-кандидат в мери Артем Стрижаков. Всі вони добре відомі містянам своєю проєлисаветградською позицією.

Це ті, кого вдалося ідентифікувати на поширених через сайти та соцмережі знімках. Можливо, відомих у місті політичних та бізнес-персоналій на цих зборах було більше. Також зауважимо, що з фото помітно – чималу кількість аудиторії становили люди пенсійного віку, що вже саме по собі є красномовним.

Під час зібрання учасники ухвалили кілька рішень. Перше – затвердили звернення до президента, парламенту, міського голови Андрія Райковича, депутатів міськради та облради щодо повернення місту назви Єлисаветград. Друге – звернулися до президента з вимогою внести на розгляд Верховної Ради закон про місцевий референдум. Третє – створили громадський рух "За Єлисаветград!". І четверте – запропонували міському голові Андрію Райковичу та депутатам міськради визначити 2017 рік роком Фортеці Святої Єлисавети.

В соцмережах на активізацію "єлисаветградців" відреагували по-різному. Прихильники імперської назви в традиційному для себе стилі принижують нову назву міста, а їхні опоненти говорять про сепаратизм.

 

Істина, як кажуть, десь посередині, і у випадку з активізацією "єлисаветградців" це, вочевидь, вибори. Їхній присмак відчувається вже досить виразно. Схоже, що досвідчені й загартовані кулуарними інтригами політики та бізнесмени, які сьогодні опинилися на боці проімперської назви, зробили перший хід. Знаючи настрої в суспільстві, вони спробують перетягнути електорат, маніпулюючи найактивніше голосуючим прошарком - бабцями, які хочуть "умєрєть в Єлісавєтградє".

Слід звернути увагу, що останнім часом в Україні взагалі активізувалися різноманітні локальні акції протесту, за якими стоять декілька політичних сил. Всі ці мітинги чи акції якоїсь чергової "обуреної" групи населення за професійною, віковою, статевою ознакою дуже подібні між собою. За ними обов’язково стоїть хтось із політиків, і Depo.ua свого часу писав, що це буде одним із тактичних ходів "опозиції". З цих малих акцій складатиметься пазл загального невдоволення. Щодо "єлісаветградців", то тут можна припустити, що ситуацію розхитує "Опоблок". Принаймні, це його "рідна" тематика і взагалі сектор відповідальності.

Спочатку нардеп Сергій Ларін, який досі значиться керівником "Опозиційного блоку" на Кропивниччині, подає в суд через перейменування Кіровограда на Кропивницький. Потім фактично підконтрольні йому депутати-опоблоківці в міськраді відмовляються голосувати за суто технічне питання про виправлення в міських програмах назви Кіровоград на Кропивницький. Далі вони ж так само демонстративно не голосують вже за перейменування Кіровоградської міськради в Кропивницьку. Те ж саме, між іншим, роблять і депутати з БПП та "Нашого краю", частина з яких свого часу були "регіоналами" й перебували під впливом тоді керівника облорганізації ПР Сергія Ларіна.

І нарешті, свіжа сходка "єлісаветградців". Прикметно, що в ній беруть участь депутати, які активно захищали в міській раді все кіровоградське: наприклад, Сергій Калапа (БПП), та Вадим Дрига ("Наш край"). Крім того, один із активних спікерів зібрання Артем Стрижаков, хоч і позиціонував себе на минулих виборах мера Кропивницького як самостійний кандидат, для чималої частини жителів міста досі сприймається виключно як людина Ларіна, а отже - людина "Опоблоку". 

І наостанок. Серед головних дійових осіб, які просувають назву "Єлисаветград", присутні два відомі та впливові бізнесмени: Павло Штутман та Євген Бахмач. Бізнес першого тісно пов'язаний з Росією. А в приміщеннях бізнес-центру "Ельворті", що належить Штутману, регулярно розгорталися тіньові штаби команди Ларіна після Революції гідності. Раніше співробітники його підприємств централізовано виводилися на Антимайдан та інші акції "регіоналів".

Посил про "місцевий референдум", захований серед "єлісавєтградских вимог", до слова, також натякає на те, хто може стояти за нинішніми "зборами".

Якщо щось відбувається незрозуміле, значить це комусь потрібно. Тож скидається на те, що у випадку зі сходкою непримиренних "єлісаветградців" шукати зацікавлених осіб довго не потрібно.