Життєві історії: Нещасливий будинок і "висяк", який розкрили завдяки гоп-стопу

Убивця був упевнений, що його ніхто ніколи не знайде, але його знайшли... у в’язниці

Життєві історії: Нещасливий будинок і "в…

Depo.Кропивницький згадує про вбивство, яке сталося в місті в середині 1970-х років, та обставини, що допомогли його розкрит.

Які всі були щасливими весною 1962 року, коли заселявся невеличкий 12-квартирний будинок по вулиці Рози Люксембург (зараз Покровська) у Кіровограді (тепер Кропивницький). Житлова програма лідера СРСР Микити Хрущова хоч і не була досконалою, але, все ж таки, вирішила долю багатьох людей, зокрема,  фронтовиків, які отримували безкоштовно квартири. Хто б міг подумати, що в цьому триповерховому будинку віддзеркалиться вся післявоєнна історія Радянського Союзу?

Один із мешканців будинку на танку заїхав у Прагу, його брат - оперуповноважений карного розшуку УМВС в області Леонід Соловйов - загинув при виконанні службових обов’язків, зовиця його сестри у 1986 році потонула на судні "Адмірал Нахімов". Орденоносець-фронтовик Валентин Ярошевський будував КремГЕС. Але повернемося до 1962 року.

Всі раділи і мріяли про довге і щасливе життя. Проте, як кажуть, людина передбачає, а Бог розпоряджається. Перша смерть сталася через рік - фронтова контузія наздогнала батька оперативника Сергія Соловйова. За деякий час сталася справжня трагедія: подружжя Іванченків розбилося на мотоциклі. Жінка відразу загинула, а чоловік залишився живим з двома крихітними донечками.

Якось восени 1976 року жінка з квартири на першому поверсі, прокинувшись, побачила в кутку на стелі велику червону пляму, яка розповзалася прямо на її очах.

- О, Боже, мабуть у Сергія вибухнула консервація. Треба сказати.

Швиденько піднялась на другий поверх і почала дзвонити у двері, але ніхто не відкрив. За годину викликала міліцію. Двері зламали…

Господар квартири Сергій Іванченко лежав у кутку кімнати мертвим: декілька ножових поранень. Закрутилася  машина слідства. По десятому колу опитували мешканців квартир цього та сусіднього будинків, але ніхто не бачив в той вечір ані потерпілого, ані з ким він повернувся додому. Людям вже набридло відповідати на одні й ті ж самі питання. І все ж таки дізналися, що напередодні ввечері Сергій із товаришем був у бані "Чайка", яка розташовувалася поруч.

Після бані, звичайно, влаштували гулянку у Сергія вдома. Прізвище і адресу товариша слідчі з’ясували без проблем.  Відверто скажу, бо брав участь у розслідуванні злочину: багато гірких годин, а, точніше, тижнів, довелося перенести бідоласі. Але нічого не вдієш. Він був останнім, хто бачив Сергія живим. Він бив себе у груди, плакав, доводячи, що Сергій провів його додому і сів на тролейбус.

Експерт-криміналіст на пляшечках та чарках знайшов відбитки пальців, які не належали ні господарю, ні його родичам, ні знайомим. Встановили близьке оточення Сергія, але це не допомогло ідентифікувати невідому особу. Розширили коло знайомств. Дактилоскопіюванню піддалися навіть малознайомі із Сергієм люди. Але позитивного результату не отримали. Не знайшли й поцупленого в Іванченка магнітофона. Слідство зайшло у глухий кут, а на професійному жаргоні отримало, як кажуть слідчі, безнадійний "висяк". Хто знає скільки б він висів, якби не один випадок.

Минув рік. По провулку Декабристів, що виходить на головний поштамт, якийсь М. на гоп-стопі зняв годинник з перехожого. Злодія знайшли за кілька годин. Як в таких випадках годиться, після затримання залучили його відбитки пальців. Ось тут треба дещо зауважити: на той час комп’ютерів не було, експерти перевіряли відбитки пальців по картотеці за допомогою лупи і власного зору. Це забирало багато часу, вони не встигали здійснити невідкладні перевірки. Але, як би там не було, весь дактиломасив все ж таки перевіряли по нерозкритих карних справах, де знаходили відбитки невстановлених осіб.

Нарешті дійшла черга перевірити відбитки по нерозкритому вбивству Сергія Іванченка і - овва! - вони співпали… На той час грабіжник вже відбував покарання у Кривому Розі, куди негайно відбув працівник карного розшуку УМВС в області Анатолій Запорожченко та прокурор-криміналіст Микола Чернега. Побачивши автомобіль з кіровоградськими номерами, засуджений М. зблід, як смерть. Майже шостим чуттям він зрозумів: це по його душу.

По приїзду в Кіровоград до розкриття вбивства підключився і автор цих рядків, але підозрюваний довгий час не зізнавався. Навіть після ознайомлення з висновками дактилоскопічної експертизи. Тільки після тривалих і багатоходових оперативних комбінацій вдалося роздобути інформацію про місце вкраденого магнітофону, який автор та Запорожченко вилучили у родичів грабіжника. Після чого підозрюваний був змушений визнати свою вину.

На зізнанні розповів, що далекого весняного вечора він їхав з дамою у тролейбусі. До неї став загравати чоловік напідпитку. Між кавалерами почалася сварка, яка ледь не переросла у бійку. Але в якусь мить пішов процес братання, і Сергій запросив незнайомця до себе у квартиру. Чарка за чаркою, знову посварились. Під час бійки М. і зарізав Сергія.

До речі, коли вони заходили до будинку, їх ніхто не бачив. Тому обережно покидаючи місце злочину, вбивця був упевнений, що його ніхто ніколи не знайде. Ось так "висяк" був розкритий за рік після злочину.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Кропивницький

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme