Війна "Правого сектору" у Кіровограді: 3:1 на користь суду

О 21:53 29 листопада 2015 року до зали "Національної лотереї" на вулиці Гоголя в Кіровограді увірвалися з півтора десятка людей у камуфляжі й балаклавах. Вони повалили на підлогу охоронця й одного з відвідувачів, який сидів за гральним автоматом. Потім розтрощили обладнання, забрали гроші з каси - 43 тисячі гривень - і на двох автомобілях зникли у невідомому напрямі.

Вночі з 29-го на 30-те сімох із нападників затримали. Всі вони виявилися членами Правого сектору, серед них були дві жінки. З поліцейського прес-релізу: "За фактом нападу розпочато кримінальне провадження за ч. 3 ст. 187 "Розбій" Кримінального кодексу України. Санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до 12 років з конфіскацією майна".

Почалися суди. Станом на другу ночі третього грудня всі семеро опинилися в СІЗО - по два місяці арешту кожному без права внесення застави.

Восьмого грудня в Апеляційному суді області почали розглядати скарги про зміну запобіжного заходу. Бійці ПС з кількох регіонів України тим часом увірвалися до приміщення, один з них навіть погрожував служителям Феміди гранатою. Зрештою, їх - ціною розтрощених меблів - вдалося звідти вивести. Протягом кількох днів вони пікетували суд, хоча й поводили себе при цьому досить пристойно.

Результати апеляцій були такими: Марта Кузів (на знімку нижче - в центрі), Іван Борисов і Галина Кулібаба - домашній арешт; Сергій Рипаленко, Пилип Таран, Олександр Вергелес та Дмитро Некрасов - назад у СІЗО.

Наприкінці січня, коли спливали 60 діб арешту, Ленінський районний суд Кіровограда продовжив усім чотирьом терміни ще на місяць.

Четвертого лютого знову розглядалися апеляції. В суді зібралися кілька десятків активістів ПС та близько сотні правоохоронців. Самі засідання проходили доволі спокійно. Можливо, через те, що голова суду Валерій Драний розпорядився проводити їх у тісному приміщенні, де багато людей не могли зібратися фізично. У залі змогли розміститися лише підозрюваний у "клітці", три судді, представники прокуратури і захисту, поліцейські та близько десяти вільних слухачів. При цьому правоохоронці та слухачі (журналісти й рідні затриманих) стояли, оскільки місць для сидіння їм не було.

Перша апеляція стосувалася Олександра Вергелеса. Адвокати наполягали на тому, що їхній підзахисний має проблеми зі здоров’ям. Він буцімто взагалі визнаний непридатним до проходження військової служби. Правда, захисники тут же зачитали повістку, підписану ще третього грудня 2015 року тодішнім лідером ПС Дмитром Ярошем про мобілізацію Вергелеса до добровольчого батальйону. Адвокати також надали суду довідку про стан здоров’я підозрюваного, кілька позитивних характеристик та заяву народного депутата від БПП Олега Петренка про взяття на особисті поруки.

Виступила і мама Олександра - про її допит попросила сторона захисту. Вона заявила, що її син - дуже чемна й відповідальна молода людина, дотримуватиметься умов домашнього арешту й не порушуватиме закон.

Прокурор всі ці доводи заперечував, однак якось мляво. Єдиним його серйозним аргументом став той, що Олександр Вергелес уже був засудженим за злочин проти власності - умовно.

Зрештою суд, порадившись, виніс ухвалу: домашній арешт.

Приблизно так само адвокати захищали і трьох товаришів Вергелеса по нещастю: характеристики, заява Петренка про поруки, просили викликати на допит рідних і близьких, які могли би засвідчити порядність підозрюваних. Однак судді - щоразу були різні колегії - вирішили по-своєму: лишити рішення колег із Ленінського райсуду про 30 діб арешту без змін.

Чому при однакових обвинуваченнях виносяться протилежні за змістом ухвали? Це вже запитання до юристів чи, власне, самих суддів.

Фото: Depo.Кіровоград, "Перша електронна"; відео: Depo.Кіровоград, "Гречка"