На Кропивниччині поховали бійця АТО, який пішов на війну заради доньки

Про це пише Depo.Кропивницький з посиланням на "Мою Олександрію".

Прощалися з військовим біля його рідного будинку в мікрорайоні Перемога. Віддати останню шану бійцеві прийшли родичі, друзі та просто небайдужі патріоти.

Були присутні керуючий справами виконкому Володимир Чеботарьов, депутат міськради Володимир Дожджаник, т. в. о. військового комісара Олександрійського військкомату Олександр Кашкевич. Військовослужбовці місцевої частини організували живий коридор з національним прапором, на червоній подушечці закріпили президентську медаль покійного "Захиснику Вітчизни". Після відспівування бійця поховали на Верболозівському кладовищі.

Ткаченко пішов з життя вночі 14 вересня в Маріуполі в розташуванні військової частини 3057 Нацгвардії України, де ніс службу. Згідно з медичним висновком, смерть викликав набряк мозку. За словами тещі покійного Ельвіри Родіонової, за 3 - 4 дні до смерті Ігор погано себе почував. По телефону скаржився на носову кровотечу, боліла голова, стався крововилив у око. Потім здоров'я нормалізувалося. І раптом несподівано прийшла страшна звістка. У Ігоря залишилися мати Олена, батько Валентин, старша сестра Вікторія, дружина Анастасія, 2,5-річна донька Соломія.

Теща зазначила, що Ігор пішов у АТО добровільно і про причини не розповідав: "В армію він пішов за внутрішнім бажанням, ніколи не пояснював навіщо і ні з ким не радився". Друг покійного, художник Сергій Gres розповів, що піти в АТО Ігор вирішив заради доньки: "Він говорив, що пішов, щоб дочка їм пишалася. Щоб потім раптово від неї не почути: "Тату, а де ти був у цей час? "

Родичі згадують Ігоря як добру людину, який обожнював робити сюрпризи. Любив дарувати подарунки і квіти. Товариш по службі з позивним Док охарактеризував товариша як відданого друга.

Ткаченко Ігор Валентинович народився в 1994 році в Олександрії. Закінчив школу при коледжі менеджменту, потім - ПТУ №17. Працював експедитором. Воював з весни 2015 року, отримав поранення у стегно в Широкиному, нагороджений за Указом Президента медаллю "Захиснику Вітчизни". З квітня 2016 року служив на контракті в Національній гвардії України. Перед смертю чекав переведення у Дніпро у конвойну службу.