"І тут почалися наші пригоди": Як у родині з Кропивницького оселилися кажани

Як так сталося та чому кропивничанка Ксенія разом з чоловіком Олегом взяла під опіку незвичайних тварин, дізнавався Depo.Кропивницький.

Зараз у Ксенії вдома у холодильнику зимують 15 червонокнижних кажанів двох видів. Незабаром вони поїдуть до Харкова, де розташований реабілітаційний центр для цих тварин, і їх передадуть до групи, в якій живуть сотні таких же "братів та сестер".

"Ми їх полюбили з першого погляду"

Переважна більшість людей сприймає кажанів не так, як інших тварин – котів чи собак. Причина цьому – низка стереотипів, які існують у суспільстві, наприклад, про "упирів". У родині кропивничан ставлення до цих незвичних тваринок зовсім інакше. Хоч із зоологією справ раніше вони не мали: Ксенія з чоловіком працюють в освіті і стали посвяченими у життя кажанів мимоволі.

"Ми з чоловіком їх полюбили з першого погляду, бо вони маловивчені, цікаві і незвичні. І водночас - дуже милі. Хочеться довести, що ці тварини не такі страшні, якими здаються. Наприклад, нетопир Куля такий маленький, що поміщається у коробку від сірників. Він схожий на хом'ячка з крилами.

Ці дрібні тварини важать від п'яти до 30 грамів і взимку, коли їхня здобич – комахи та хробаки – засинає, самі впадають у стан напівсну. І наврядчи будівельники, виявивши таку сонну тварину у підвіконній щілині чи якійсь трубі, будуть перейматися її долею. Навіть зважаючи на те, що усі кажани в Україні занесені до Червоної книги. Якщо ж кажан раптом потрапляє у квартиру у теплу пору року, то легко може стати здобиччю домашнього кота чи собаки. А дехто взагалі просить їх врятувати від маленького кажана та викликає рятувальників, і тут вже знаходять "простір для творчості".

В цілому кажани живуть до 10-15 років, літають, орієнтуючись у просторі за допомогою ультразвуку, здатні триматися на воді, "бачать вухами" – володіють ехолокацією і, врешті решт, мають багату "мову". Кажани – єдина група ссавців, здатна до гіпотермії – входження в стан глибокого фізіологічного сну, знижуючи температуру тіла до температури середовища. Вони унікальні", - розповідає Ксенія.

Почалося все торік - на роботі, де працюють Ксенія та Олег, був ремонт - на усіх поверхах міняли вікна. У щілинах робітники знайшли спочатку знайшли 23 кажана, а потім ще сім. Щойно дівчина дізналася про кажанів, звернулася до місцевих волонтерів організації "БІМ" через "Фейсбук". Там сказали, що в місті досвіду рятування кажанів немає. Ксенія знайшла спеціалістів у Харкові. Антон Влащенко, керівник центру реабілітації рукокрилих "Фельдман Екопарк", одразу серйозно сприйняв цю тему і зацікавився. "І інтерес в тоні розмови навіть, питання і консультації були дуже слушними", - говорить вона.

Першу партію відправили до Харкова. Через те, що парк був переповнений, сімох кажанів – другу партію – кропивничани залишили в себе у квартирі. "І тут почалися наші пригоди. Нам висилали корм, ми їх зважували, кільцювали, годували ночами, записували їхню вагу", – каже співрозмовниця. Дякуючи такій турботі, усі семеро вижили і навесні їх відпустили на волю.

Так Ксенія стала перейматися долею рукокрилих у Кропивницькому, та й у всій області. Вона жартує, що у родині вже є "молоді фанати" кажанів – восьмирічна Марія та трирічний Михайлик. Діти не бояться кажанів та залюбки годують.

Маленькі та надзвичайно розумні

Цього року під час заміни вікон також знайшли 14 нетопирів Куля – тих самих п'яти-семиграмових. І Ксенія з чоловіком продовжили справу порятунку кажанів. Живуть тваринки у холодильнику, у відділі для овочів. Але якщо до родини і далі прибуватимть кажани, то бажано буде купити спеціальну холодильну камеру. Крім того, хоч холодильник великий, сучасний, і полиці скляні, але функція саморозморожування – це не дуже добре для тимчасових мешканців, бо порушується необхідна їм вологість.

Рукокрилі не весь час живуть у холодильнику. Коли вони перебувають тиждень на відгодівлі, то температура повинна бути навіть вище кімнатної. Їхнє "житло" переміщується з холодильника у тепло. Через добу після останньої відгодівлі, коли очищений шлунок, їх ще раз напувають і знову на місяць кладуть в холодильник. За місяць їх знову дістають, тиждень годують у коробці і знову - сон. Всі ці дати фіксуються. У живій природі найбільш відгодовані кажани просто "засинають" на зиму.

Одного під час годування нарахували п'ять кажанів замість двох. Втікачів ніяк не могли знайти. Врешті господарі пішли спати, і тоді кажанчики "знайшли" їх самі – почали "проситись" у кімнату: битись у двері, намагались навіть протиснутись у щілину кімнати, просунувши тоненьке крильце. Ксенія розбудила чоловіка, який тільки ліг, але кажани-втікачі знов заховались. На цей раз – недалеко. Вони сиділи "парою", наче зрозуміли, що треба "здатись". Після цього випадку верхню частину коробочки довелося примотати скотчем.

На жаль, рукокрилих не можна вимити з милом. Тваринка може і вкусити, бо ж хижа. Проте людську шкіру малий нетопир Куля не прокусить через свої габарити, а от руду вечірницю у родині не ризикували брати до рук, бо щелепи там більші. Втім, укусити може будь-яка тварина, а середньовічні чутки про "крилатих упирів" надзвичайно перебільшені. Ці тварини беззахисні перед людиною. Єдине, що крилату тварину слід брати до рук у рукавичках.

"Ці дрібні види дуже урбанізовані і селяться у будинках, у щілинах, трубах, рамах. Вони йдуть до людей. А є лісові види, які селяться у деревах, дуплах і там живуть. Оскільки людина руйнує їхні місця зимівлі, локації, то вони дуже вразливі", - каже Ксенія.

До слова, на відміну від так званих безкрилих "тезок" – мишей та щурів – розмножуться ці тендітні тваринки дуже непросто: одне, щонайбільше два дитинчати за рік. Та й спільного рукокрилі, окрім кальки з російської "літуча миша", нічого із гризунами не мають.

Найпоширені кажани на Кропивниччині – руда вечірниця або дозірна (на фото) (вона "величенька" - 27-30 грамів) і 5-грамовий нетопир середземноморський Куля.

"Але ми поки з чоловіком знайомилися з ними, то чотири види побували у наших руках", - каже Ксенія. Потрапив до родини і рудий вухань, і дві тварини породи "пізній кожан", яких принесли з травмованими крилами. Останні були передані до Харкова, обом ампутували крила. Та продовжують доглядати за тваринами навіть без крил.

Допомагають науці та не залишать кажанів

Завдяки "Фейсбуку" Ксенію вже знають у місті і, якщо знаходять "мишку", телефонують, і тоді вже тваринок забирають у тимчасовий "притулок". Жінка жартує, що коли нинішню партію відправлять, то ще когось дадуть. І відмовити їхня родина не зможе і не хоче. "Оскільки людина мимоволі руйнує місця зимівлі колоній рукокрилих, то повинна потім виправити ситуацію, – пояснює вона, – навіть просто повідомивши про цей факт небайдужих. Якщо комусь потрапить на очі кажан, який потребує допомоги, загадайте про те, що ця тварина є видом, що зникає і охороняється Законом. Не залишайтеся байдужими. Кожен з нас здатен зробити маленьке добро".

У Ксенії був випадок, коли з Долинської привезли дуже виснаженого кажана. При нормі 27-30 грамів він важив 19. Його теж потім відправили до центру реабілітації.

Нинішня поїздка кажанів до Харкова відкладалася вже два тижні, оскільки не міг поїхати водій, який легко погоджується взяти такий специфічний вантаж.

Науковцям у Харкові цікаво досліджувати процес гібернації – уповільнення процесів, коли кажани і не сплять, і не дуже рухливі. Якщо тваринка помирає, то рукокрилих препарують, розбираються у причинах смерті. Медикам теж корисно дізнатись про неймовірний імунітет кажанів, зокрема для боротьби з раком та СНІДом. Питання ехолокації теж ретельно вивчають.