Любовний чотирикутник: Як у Кропивницькому двоє законних чоловіків дружину від коханця відбивали

Depo.Кропивницький дізнавався про те, як жінка двох законних чоловіків зраджувала з коханцем.

"Біле сонце пустелі"- жіноча версія, так коротко можна охарактеризувати фабулу комедії відомого хорватського драматурга Міро Гаврана "Чоловік моєї дружини". У бібліотеці для юнацтва в Кропивницькому чотири вечора поспіль "Сучасний театр сатири" давав прем'єрну виставу. Один із днів дійство безкоштовно презентували військовим. П'єса дуже виграшна та популярна: багато українських театрів брали її в роботу.

Режисер вистави - молодий і талановитий Роман Бутовський, який відомий в театральних колах за яскравими акторськими роботами в молодіжному театрі "Резонанс". Наразі проект створення "Сучасного театру сатири" - креатив саме Бутовского, а "Чоловік моєї дружини" – дебютна робота майстра сцени в іпостасі режисера.

Як приборкати чоловіків: покрокова інструкція

Якби таку книжку написала експресивна героїня неординарної актриси Олени Франтасової Драгіца, то це, безумовно, був би бестселер. Хитромудра дамочка примудрилася мати аж трьох представників сильної статі одночасно. Двоє із чотирикутника – законні чоловіки, які із усіх сил намагаються відбити дружину в коханця Ніколи.

Усе починається з того, що Жаркець (Олександр Тесля), з'являється в квартирі Креше (Роман Бутовський) і повідомляє останньому, що вони мають одну законну дружину на двох. Драгіца, яка кілька років живе з обома, працює провідницею у потязі "Спліт – Любляна". Жінка непогано пристроїлася, бо в кожному місті її з рейсів чекає люблячий чоловік.

Інтелігентний "костюм" Жаркець прибирає оселю та виховує її дитину, яку Драгіца прижила з Ніколо поза шлюбом. За версію Драгіци Ніколо помер. Креше – простий, як двері, моряк, який чекає вдома на кохану між рейсами та частує її смачними стравами.

Після тривалої розмови, низки яскравих комедійних знахідок, реплік, поворотів сюжету, шантажу, торгів, примирення, чоловіки за пляшкою постановили нічого не міняти в житті, бо кожного влаштовував шлюб із Драгіцею. Так тривало кілька років. Допоки Жаркець знову не з'явився в оселі Креше із повідомленням, що Ніколо живий і Драгіца зраджує законним чоловікам.

Ошукані в коханні представники сильної статі вирішують провчити жінку та взяти з неї обітницю залишити Ніколу. Але така зарозуміла бестія їм вочевидь не по зубах: майже на фіналі вони, щоб не втратити дружину, активно зайнялися домашнім господарством, заходилися прибирати і готувати, поки Драгіца чекала на вечерю в кафе.

Кульмінацію і фіналом вистави стала поява Ніколи, який лише встиг промовити, що він Нікола (Іван Зоря), – це був як контрольний постіл сміху після півторагодинного комедійного марафону.

Сценографія, образи та костюми

Як і водиться в сучасному театральному просторі, мінімалізм щодо сценографії – творча візитка евротеатрів. У виставі театральних "прибамбасів" майже не було: "заднік", стіл, два стули, пляшка горілки, драбина та простирадло. Виграшно виглядало фото головної героїні із Креше в обрамленні його "квартири". Тобто, вистава, як і повинно бути в сучасному театрі, трималася виключно на акторській майстерності експресивного тріо.

Провінціальним театром тут і не пахло: герої комедії-бурлеску змогли філігранно прокреслити свої образи. Витончено-нахабна зарозуміла жінка-хижачка Драгіца, навіть зітхання своїх чоловіків повертала собі на користь. Вона демонструвала шекспірівські пристрасті та небувалу експресію, неперевершано шиючи в дурні двох "тюфяків". Героїня Франтасової миттєво охолоджувала то тут, то там виникаюче полум'я чоловічої гідності, множачи його на нуль.

Кожен із чоловіків аргументовано доводив, що життя із коханою дружиною – це найкраще, що "світить", намагаючись себе самого переконати в цьому. "Костюм" Теслі настільки зріднився з актором, що глядачі бачили перед собою розумного, інтелігентного чоловіка, який був ладний на все, аби зберегти відносини і сім'ю. Гра актора була дуже органічною.

Образ Креше Бутовский вималював більш анекдотичним та приземленим. Моряк дозволяв собі прагматичні ремарки-репліки на високопарні висловлювання чоловіка своєї дружини. Актор навіть поголив голову, щоб зробити собі лисину. Бутовський приберіг цю фішку і отримав чергову порцію сміху, коли зняв моряцький картуз.

Тріо працювало на єдиному подиху, вистава мала високий темпоритм, глядачі не встигали оговтатись, а оберти лише накручувались до фіналу.

Театр мав чудовий старт: вдало обраний матеріал, чудові професійні акторські роботи, сценічна зіграність та взаємодія подарували Кропивницькому народження неординарного і дійсно сучасного комедійного театру.