"Множення на нуль" замість об'єднання: Якою буде передвиборча "математика" у Кропивницькому

Над місцевим політикумом Кропивницького та області залишається загроза повного "перезавантаження", і час проведення місцевих виборів наврядчи суттєво змінить картину

"Множення на нуль" замість об'єднання: Я…

На Кропивниччині після виборів "за бортом" ВР лишилися такі, "зірки", як Станіслав Березкін, Олександр Горбунов, Костянтин Яриніч, і це, незважаючи на досвід роботи у політиці та бізнесі. А на багатомандатному окрузі партія "Слуга народу" залишила позаду взагалі усіх конкурентів.

І це ще не повний список, усіх, кого посунули "нові обличчя". До Ради не пройшов разом зі своєю партією ще один відомий земляк – співочий ректор Михайло Поплавський. На Кропивниччині результати "аграрників" не дістали й десятого місця. Не допоміг навіть "Вінник-тур", що зібрав у Кропивницькому приблизно два стадіони людей.

На кропивницькому окрузі іменитих нардепів, один з яких за кошт родини відкрив мурал, а інший за державний провів мистецький фестиваль, майже на всіх дільницях переміг "зелений кандидат" Олександр Дануца зі значно меншим фінансовим ресурсом. Схожа ситуація була і на олександрійському окрузі. Тут відстали від нікому невідомого Олега Воронька і кандидати, що мають певний адмінресурс, і ті, хто за іншої "погоди" мав би всі шанси пройти до Ради. Це мер Степан Цапюк, який колись вже був депутатом ВР, та перший заступник голови ОДА, зокрема і колишнього, Сергій Коваленко. Натомість власник великого аграрного холдингу, член колишнього БПП Анатолій Кузьменко оцінив ситуацію та навіть не балотувався на окрузі. У "непрохідну" компанію потрапив і ексцентричний президент ФК "Інгулець" та власник агрофірми Олександр Поворознюк. На сотому окрузі з центром у Бобринці не зміг пройти в Раду депутат декількох скликань та відомий в Україні бізнесмен Станіслав Березкін. Лише на одному з п'яти мажоритарних округів області переміг кандидат не від "Слуги народу" нардеп попереднього скликання Олесь Довгий. На багатомандатному окрузі партія "Слуга народу" залишила позаду взагалі усіх конкурентів.

У Кропивницькому після виборів спостерігається своєрідне затишшя – президент зняв "старого" очільника області Сергія Кузьменка, нового поки що не призначивши. У міській раді Кропивницького влітку розпалася фракція "Опоблоку", а у колишній фракції "БПП", а нині – "Європейської солідарності", лишилося всього аж депутатів. Решта намається потрапити у будь-які альянси перед майбутніми виборами. Тому фактично у міськраді всі важелі впливу перебрав на себе екс-голова фракції "БПП" Ігор Волков, який нині підтримує "Слугу народу" та керував штабом під час парламентських виборів.

Цілком очевидним вважає повну зміну картини після місцевих виборів кандидат соціологічних наук, консультант з PR, соціології та політичної аналітики Едуард Клюєнко. Він розповів Depo.Кропивницький про політичні настрої в місті та області й про те, як майбутні претенденти на роботу у міській раді можуть зарадити ситуації.

Можете пояснити такий зліт "Слуги" на наших округах і чого після цього очікувати від виборців та політиків на місцевому рівні?

– На місцевий політикум очікує те ж саме, що й політикум у центрі, в Києві. Як можна говорити, що буде щось інше, коли маємо результати президентських та парламентських виборів? Умовно кажучи, політична сила "Слуга народу", по суті, може "обнулити" всіх. Такий зліт "Слуги народу" – найбільш проблематична річ для місцевих політиків. Тобто якщо говорити про нинішній тренд, то він у громадській думці зараз на повне перезавантаження політикуму.

Виявляється, що людям, які понад 25 років належали до політичного класу, їм, по суті, показали "жовту картку", або навіть "червону". Вочевидь, не один Петро Порошенко відповідальний за це – це вирок усьому політичному класу. Політичний клас хотів звалити все на одного і залишитись при владі, але зараз вже так не буває. Настав той момент, коли політикуму не вдалося "перекинути" всі негаразди на персональну відповідальність президента.

Кандидати-мажоритарники від партії "Слуга народу" перемогли у чотирьох округах області фактично без публічного представлення і народного обговорення передвиборчих програм. Вони просто скористалися політичною кон'юнктурою, як кажуть, дочекалися своєї хвилі і зайшли. Ми ж говоримо не про кандидатів зі списку "Слуги народу", для яких звітування перед виборцями не є персональним, – там як раз діє партійна, колективна відповідальність. А от мажоритарники від конкретного округу несуть персональну відповідальність перед виборцями, мають працювати з виборцями через приймальні, здійснюючи свою програму в окрузі.

Цікаво, але виборці начебто геть не звернули увагу на цю обставину. Вони не дивились навіть на прізвище кандидата, не кажучи про програму. Головне, щоб це був кандидат від партії "СН", що для людей і символізує "перезавантаження". Символізує, що на цьому місці буде не хтось "старий" з політикуму – тобто, мовляв, нехай там буде вже будь-хто, головне, щоб не зі "традиційної політичної гвардії". Виходячи з такої картини на центральному рівні, наш місцевий політикум має спати дуже неспокійно у зв'язку з тим, що він може бути повністю "помножений на нуль".

Як гадаєте? Вони вже визначились, що робити далі?

– Місцеві еліти перед такою загрозою мають навчитись домовлятись між собою. Те, що ми бачимо у міській раді Кропивницького, — зовсім не приклад того, як люди мають домовлятись. Це приклад того, як "побити глечики".

Протистояти новому політико-інформаційному тренду "абсолютного перезавантаження за будь-яку ціну" вкрай важко. Тому вихід тут такий: навчитись домовлятися і створювати ефективні, потужні передвиборчі альянси, які будуть протистояти тренду. Зрештою політикум винний сам, що цей тренд з'явився, для нього є підстави. Зрозуміло, що це технологія, але для неї був ґрунт. А ґрунт – це історія стосунків нашого політичного класу з населенням. Причому на всіх рівнях, особливо на місцевому. Але альянсу мало. Це може виглядати в очах виборців як страх втратити владу, як об'єднання перед загрозою.

Друге, важливіше, на мою думку — це нестандартний підхід і сама якість передвиборчої кампанії. Ми бачимо, що настали нові часи, відкрилась "брама" нового підходу до політичної розкрутки, політичного існування. Це креативність (новітній стандартний, нестереотипний підхід і творчість), елементи інтерактивності, мережевий підхід. Плюс потрібні якісні місцеві РR проекти. Але це не значить, що поганий продукт мають ховати за красивою обгорткою. Місцеві діячі мають запропонувати ефективні і потрібні громаді проекти, через які будується взаємодія політики з громадськістю. Плюс нестандартне представлення проекту, з урахуванням, як кажуть, нових віянь часу.

То на сьогодні креативність закрила дорогу для "гречки" і календариків?

– Стосовно підходів, то так, виборцям тепер набагато цікавіша політика, не така нудна. Політика ж загалом не така цікава, як спорт, творчість чи власна робота, тому політиці людина приділяє мінімум часу або взагалі не приділяє. Якщо в політику заходити через інші більш цікаві форми, то є шанси звернути на себе увагу. Ми говоримо, що політика перетворюється на шоу, і це так. У Західній Європі говорять про це з 1970-80-х років. У Франції у 1980-х роках політика почала перетворюватися на шоу. Тобто традиційна політика у формі дискусій та й самі політичні класи у традиційному розумінні, там фактично почали трансформуватися і діяти за законами щоу-бізнеса. До нас цей тренд щойно дійшов, а на Заході ця постмодерна хвиля розпочалася у 80-х роках. Добре це чи погано – інше питання.

Креативний підхід спрощує для людей сприйняття політики, а для політиків це, навпаки, ускладнення, бо вони не фахівці у цій галузі. Класичні схеми – гречка, листівки, календарики, ручки, пакети – вже нікому не потрібні. Навіть якщо зараз якийсь кандидат почне чіпляти людям золоті ланцюжки на шию, це не гарантує йому перемогу.

У нас місцевий ринок "креативних послуг" досить вузький, тобто політтехнологічної і соціологічної пропозиції практично немає. Проблема у тому, що одному мені чи комусь з моїх колег практично неможливо розробити продукт і запустити його, тим більше коли йдеться про креативну програму дій на місцевому рівні. Треба щоб це робила аналітична група. Як от у нашому консорціумі – психолог, соціолог, політолог, громадські діячі, експерти з SMM, рекламісти, блогери. Методом "мозкового штурму" формулюємо лише ідеї. А далі кожен працює в своєму напрямку, де він фахівець. І то часто-густо ми розуміємо, що десь помиляємось, але добре, що колективно маємо можливість вчасно все виправляти.

Отже, перша умова успіху – це ефективні передвиборчі альянси, а друге – це зміна політтехнологічних підходів. Зрозуміло що в нових умовах дилетанти і політики самотужки вже не зможуть з цим впоратися. Раніше це була "війна" політиків проти політиків зі своїми штабами "вірних і відданих людей", а зараз це війна професіоналів з політиками. Чи зможуть наші місцеві діячі в нових реаліях перемогти професійну політтехнологію? Ясно, що ні. Тобто лише названі дві умови можуть допомогти місцевому політичному класу не "обнулитися" остаточно.

Видається достатнім, щоб політик лише почав активніше вести "Фейсбук" і почепив на аватарку напис "Зе-команда"?

– Деякі політики почали думати саме так, наче успіх забезпечить робота у соцмережі. І почали масово у "Фейсбуці" реєструватись і створювати сайти. Це, скоріше, якесь самозаспокоєння. Недостатньо вести сторінку, бо зараз між цими ресурсами і сторінками точиться боротьба за хоча б за п'ятисекундну увагу, щоб людина не "перегорнула" пост у стрічці миттєво.

Можу сказати, що і на місцевий рівень тепер заходить високотехнологічна політика. Тому зараз потрібен достойний продукт проти достойного продукту конкурентів. Мінімальними речами обійтися не вдасться. Скажімо, політик може "перезавантажитись" і оголосити про це публічно, але треба, щоб це підготували професіонали. Він сам цього ніколи не зробить ефективно, бо не має спеціальних знань для цього. Часи експромтів і шаблонних рішень закінчилися у травні 2019-го.

Якось зміниться картина, якщо місцеві вибори відбудуться не на хвилі загальної ейфорії, а навесні?

– Тенденція і загальний тренд в Україні не змінюються з 1991 року. На початку рейтинги переможців високі, а потім вони поступово знижуються, і досить суттєво. Візьміть феномен партії "Народний фронт" – партія, яка п’ять років тому була першою на виборах з 23%, тепер втратила взагалі якусь підтримку, і тому вирішила не брати участь у виборах. Або рейтинг Ющенка, Порошенка – те ж саме. В цілому зрозуміло, що шанси вищі у "Слуги народу" на осінь, адже зараз досить популярні рішення ухвалюються в парламенті щодо зняття недоторканості, зменшення кількості депутатів.

Коли не достатньо інформаційних приводів, то суб’єктивно може здаватися, що рейтинг переможців знижується. Але коли раптом пішли одне за одним засідання парламенту з приводу популярних в народі законопроектів, плюс епатажна поведінка президента – все це людям подобається, це вони схвалюють. Це не подобається, можливо, поціновувачам класичної політики, інтелектуалам, але ми ж бачили під час перегонів, що, приміром, по "Фейсбуку" могло скластися враження, начебто Порошенко і Зеленський мають однаково потужну підтримку.

Коли ми говоримо про громадську думку, то маємо говорити про репрезентативність. Так от зрозуміло, що "Фейсбук" не репрезентативний і не відображає громадської думки. Там у ФБ-стрічці шанси Порошенка/Зеленського суб’єктивно могли сприймалися і як 50/50, а на виборах ми отримали показники 75/25. Тому варто зрозуміти такі речі що, скажімо, "Фейсбук" – це не лакмусовий папірець. Щоб отримати лакмусовий папірець, треба ходити по дворах і спілкуватись з людьми. Там політики дізнаються більше, ніж у соцмережах. І, звичайно, вивчати громадську думку через репрезентативні опитування і фокус-групи.

Повертаючись до теми, то ми ж знаємо, що після зими у нас традиційно негативніша громадська думка у ставленні до влади. Особливо після "коштовної" зими. Якщо владі вдасться перекинути відповідальність на якийсь фактор, тоді її підтримка не буде суттєво падати. Це стане певною перевіркою для переможців, адже люди очікують швидких змін. Одні мої колеги на центральних каналах говорять, що владі відведено півроку, інші – рік, щоб довести свою ефективність. Більше люди чекати не готові. Йдеться про відчудження від політики професійного політичного класу, і якщо ціною цього відчудження буде неефективність нової влади, то це вже загроза національній безпеці і випробування для країни.

У міській раді Кропивницького може бути певна монолітність до виборів через "правлячу" партію?

– У міській раді може бути ситуативна, вдавана монолітність. На це вплинули і заяви нардепа-мажоритарника Олександра Дануци, який наголосив місцевим діячам на невідворотності покарання. Тобто про місцеву "політичну монолітність" навряд чи можна говорити як про свідому програму дій. До речі, ми зараз проводимо опитування громадської думки. У цілому скажу, що ситуація не відрізняється від загальноукраїнської. "Обнулення" місцевих політиків висить як "дамоклів меч" і у місті, і в області. Досвідчені політики не потрапили до ВРУ, і подібне з великою вірогідністю може очікувати і на поважних людей на місцевому рівні.

А що стосується можливих кандидатур на крісло мера у Кропивницькому? Теоретично, якщо нинішній міський голова балотуватиметься, у нього будуть шанси на перемогу?

– Кандидати від "Слуги народу" будуть продовжувати "експлуатувати тренд" на "перезавантаження" старих діячів на нових і на місцевих виборах. А якщо кандидат ще й тямущий, то він підсилить тренд гарною програмою розвитку міста, якщо ми говоримо про вибори міського голови.

Досягнення, які подає чинний мер, навряд чи зараз автоматично вплинуть на громадську думку. По-перше, над цим треба тепер правильно працювати, правильно це подавати, з урахуванням нових реалій в політиці. По-друге, чинному меру потрібна коаліція, а він зараз один, як "перст". Не відчувається, що у нього взагалі є команда. Відчувається громадою лише одне: що є протистояння його з депутатами, і те, що він деякі проекти робить. Все.

Але люди міркують інакше: ось кандидат Х зробив щось важливе для міста – "добре, що зробив, тепер хай дає шанс новим обличчям". У нас політик вважає, що він зробив якісь справи, і це автоматично веде його до наступної перемоги на виборах. Це підстава, але не залізна. Її треба зробити підставою у свідомості людей, а не лише у власній голові політика. І вибори до ВРУ це яскраво проілюстрували. Місцевим політикам треба вже зараз розпочинати активно над цим працювати, адже півроку пролетить дуже швидко. Якщо вибори будуть у березні, то передвиборча кампанія почнеться у січні, і кандидатам треба вже мати розроблену стратегію і тактику ведення передвиборчої кампанії, щоби встигнути її ефективно реалізувати.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Кропивницький

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme