Як Єлисавета пересварила верхівку Кіровограда

Учасники громадських слухань ледь не побилися

- Ну що, які твої прогнози? - розмовляють двоє журналістів. - Бійка буде?

- Та хтозна. У Дніпрі он щось таке було. А у нас обіцяв Правий сектор прийти, так що...

Переповнена зала засідань Кіровоградської міськради гуде, мов вулик. В. о. мера Іван Марковський займає центральне місце у президії, поруч вмощується його "гуманітарний" зам Сергій Колодяжний. Починаються громадські слухання про перейменування міста.

- Прошу уваги, - говорить у мікрофон Марковський.

- Ето всьо із-за такіх, как ви! - ледь не б'ються тим часом неподалік трибуни двоє немолодих чоловіків.

- Што?!

- Із-за такіх, как ви!

Що саме трапилось "із-за такіх", так і лишається таємницею.

- Шановні, прошу тиші, - вже голосніше каже Марковський. - Ми починаємо. Часу в нас тільки до шістнадцятої години, тому прошу вас...

Зала помаленьку заспокоюється. План проведення слухань такий: кожен варіант нової назви представляють максимум двоє людей, виступи - по десять хвилин. Потім - обговорення, по три хвилини. Жодного рішення приймати не планується, це прерогатива Верховної Ради. Сьогодні лише - публічні дебати.

Перший доповідач, історик Микола Тупчієнко переконує всіх у необхідності назвати обласний центр Єлисаветградом:

- Всілякі лелеківки, кущівки, які нібито існували до появи фортеці святої Єлисавети, - це міф. Вони виникли опісля. Крім того, фортецю будували запорожці, вони ж її охороняли. Тому говорити, що фортеця була спрямована проти козацтва, - це неправильно.

Загалом він довго розповідає про історію виникнення міста, аж поки його не зупиняє Іван Марковський:

- Врем'я вийшло. Наступний.

За Тупчієнком виходить його колега Олександр Чорний. Він наводить десять аргументів на користь Єлисаветграда: життя місту дала фортеця, укріплення завжди називали на честь святих, будівництво фортеці аж ніяк не знищило козацькі поселення тощо. Чорного періодично перебивають вигуками "Ганьба!" Народ розігрівається.

Наступний варіант, який представляють, - Інгульськ (аполітичне слово, походить від назви річки, пояснює доповідач).

- А сколько будєт стоіть пєрєімєнованіє? - доноситься раптом із зали. - Оно вообщє нам нужно? У нас всьо хорошо? Єсть дорогі? Гдє взять дєньгі?

На це відповідає ще один історик Юрій Митрофаненко, який уже встиг вийти на трибуну:

- Якщо ми живемо у цивілізованій державі, то маємо виконувати її закони. Є закон про декомунізацію - його треба виконати.

Один із найемоційніших виступів - політика Ігоря Козуба (колишній "рухівець" і УДАРівець, де він тепер - відстежити складно) за Златопіль:

- Вічні українські символи - золоті поля і блакитне небо. А оці всі вигуки з зали...

- А шо такоє?

- Рот закрой, от шо таке. Дограєшся. На Донбасі вже догралися. Це жах, коли люди відстоюють проросійську, імперську назву, коли люди за "рускій мір". Ніякого Єлисаветграда! Ви хочете тут війни? Ми можемо її організувати!

- Україна була, є і буде! - гаряче підтримує Козуба літній чоловік.

- А я сказала: Єлисаветград, - кричить непевного віку жінка з дивним клітчатим чепчиком на голові.

- Заспокойтесь, - просить усіх Іван Марковський.

- У нас дуже багато "вати", - не звертає уваги Ігор Козуб. - От мальчікі якісь прищаві залом ходять. Хто це такі? Що вони тут роблять? Я закликаю, щоб ми взагалі викреслили зі списку Єлисаветград. Це російська і путінська назва! Хто за?! Підніміть руки, хто за!

На останній фразі політик ледь не зриває собі голос і замовкає.

- Буде Єлисаветград! Я доб'юся! - не вгамовується жінка в чепчику.

Зрештою, пристрасті трохи стихають. Звучать презентації назв Благомир, Козацьк, Екзампей і Кропивницький. Починається обговорення. Власниця чепчика встигає відзначитись і тут: виганяє з трибуни якогось чоловіка. Правда, через якусь мить виганяють уже її. До взаємоповаги і спокою закликає владика Марк, але його промова нікому не треба. Народ шумить і свариться між собою. Зрозуміти, хто який варіант обґрунтовує, тяжко.

...Шістнадцята десять. "Врем'я!" Учасники слухань розходяться, лишившись кожен зі своїми переконаннями. На трибуні видніється приліплений кимось папірець із надписом "Смерть російським окупантам!"...

Читайте також: Їх ще забули спитати: у "ДНР" висловилися про перейменування Кіровограда і Дніпропетровська

Декомунізація по-кіровоградськи

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Кропивницький