Півострів "совкового" режиму: Одкровення кропивничанки про поїздку до Криму

Оксана (ім'я змінене на прохання жінки, - Ред.) разом із чоловіком наприкінці літа повернулися з окупованого Криму, куди вони їздили, щоб провідати самотню літню родичку.

- Розкажіть, як ви перетинали кордон під час поїздки?

- Українські прикордонники, на відміну від російських, не дуже прискіпливі, ведуть себе чемно. Проблем з ними як при в'їзді на окуповану територію, так і при виїзді з неї у нас не виникло. Незручності виникали з туалетами. Вони є лише на території КПП, а туди можна потрапити, лише дочекавшись своєї черги. Це може бути і через 2-3 години, і через 12-14 годин. Як пощастить.

З українського боку є багато столиків для оформлення "Зеленої карти" для автомобіля. Однак вона не діє на території окупованого Криму, тому й оформляти її немає сенсу. Якщо хтось казатиме на кордоні, що без "Зеленої карти" авто не пропустять - це брехня.

- Як ведуть себе російські прикордонники?

- Сказати, що вони дуже прискіпливо ставляться до українців, які їдуть в Крим, було б дуже м'яко. Ставлення, швидше, зверхнє. Складається враження, що вони хочуть принизити подорожуючих з України. Перетнути кордон у таких умовах, звичайно, можна, але витримати цю психологічну атмосферу важко.

Перевіряють все, починаючи від сумок, закінчуючи обшивкою автомобіля. Наше авто перетрясли повністю. Процедура тривала довго, тому черга на КПП з російського боку рухалась повільно.

Продукти з України росіяни в Крим не дозволяють везти. Це стосується огородини (огірки, помідори, картопля, капуста, кавуни та іншого), будь-якого м'яса, консерв, яєць. Навіть, якщо людина везе з собою кілька помідорів та шматок ковбаси, щоб перекусити, все змушують викинути. Причому зробити це потрібно саме на українській території. Один з автомобілів, який простояв разом з нами в черзі кілька годин, не пропустили і поставили знову в чергу аж в самий кінець тільки через те, що в пасажирів була сумка з українськими продуктами.

Російські прикордонники змушують в обов'язковому порядку заповнювати так званий бланк допуску в'їзду/виїзду людини та автомобіля. Якщо їхати власним транспортом, то треба бути готовим заповнити так звану пасажирську митну декларацію. Фактично це документ, де треба вказати всі свої особисті дані, які потім, звичайно, потрапляють в базу даних ФСБ Росії.

- Що змінилося в самому Криму?

- У кримських містах якихось суттєвих змін ззовні непомітно. Хіба що скрізь, на державних установах, автомобілях, тепер майорять російські прапори. Конфліктів з місцевими жителями у нас не виникало, однак говорити українською, чесно кажучи, було "стрьомно".

Неприємно вразили жахливі дороги. Здається, вони не ремонтувалися вже десяток років. Зате в Криму, особливо в невеликих містах, тепер також можна побачити затори, яких не було раніше. Кількість авто у місцевого населення значно зросла. В одному дворі можна помітити по два і більше автомобілів, переважно вживаних, привезених з-за кордону. Крім того, дорогами курсує велика кількість навчальних авто, значить, транспорту скоро буде більше. Правил дорожнього руху мало хто дотримується.

Погана ситуація й з медициною. Черги в лікарнях вражаючі. Буває так, що записатися на звичайне УЗД можна лише через 3-4 місяці.

- Яка ситуація з цінами?

- Тарифи на комунальні послуги загалом не дуже високі, а от ціни на продуки та побутові товари вищі, ніж в Україні, або приблизно на тому ж рівні, якщо перерахувати по курсу рубля до гривні. Конвертувати валюту на місці можна без проблем. Працюють обмінники, або можна зробити обмін будь-якої валюти і в тітоньки на базарі. Найбільше вразили "креативні" назви місцевих торгових марок. Запам'яталися сосиски "Папа может", вівсяні пластівці "Аладушкин", та млинці "Мое солнышко". Сміялася дуже довго…

- Можете коротко описати загальні враження від побаченого?

- Радянський союз…Крим наче застряг в минулому. "Совкові" ознаки там можна помітити майже у всьому. Загальні враження паршиві. Після повернення ми ще кілька днів не могли відійти від побаченого.

- А є якісь фотографії?

- Навіть на думку не спало щось фотографувати. Якби не літня бабуся, яка потребувала допомоги, ми б туди нізащо не поїхали.