ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Сивилла-Тимошенко та феєрія вигнаних з Раю: Як онук Зевса з Галичини Кропивницьким пеклом блукав (ФОТО)

Колиска професійного українського театру тиждень  приймала драмтеатр з Франківщини

Depo.
23 жовтня 2018 18:00
ФОТО: depo.ua

Depo.Кропивницький розповідає, як зустрічав нащадків Січових стрільців в столиці степового краю.

Майже на тиждень поціновувачів мистецтва Мельпомени у Кропивницькому взяли у полон актори Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка. У рамках проекту "Галичина і Подніпров'я 1918-2018: Відновлення Національних зв'язків", який впровадив у життя український культурний фонд, франківчани зіграли шість вистав на сцені колиски українського професійного театру.

А все почалося з того, що директор і художній керівник франківського колективу Ростислав Держипільській дізнався, що сто років тому на Кропивниччині перебував Український добровольчий легіон Українських Січових Стрільців. Легіон сформувався на Франківщині, а з червня і до жовтня 1918 року галицькі вояки були на теренах сучасної Кропивниччини і вражали місцевих жителів оркестром, хором, театром. За словами істориків та сучасників, Січовим Стрільцям вдалося в степовому краю створити атмосферу дружби із місцевим населенням та донести ідею національної єдності, що змогли відтворити через сторіччя їхні нащадки – актори-франківчани.

"Шаріка, або кохання січового стрільця"

Оперетою з цією назвою відкрили галицький сезон на сцені театру Кропивницького. Актори, напевне, зламали стереотип, що оперета – це жанр, де не дуже танцюють та співають: співали учасники дійства пречудово. Звичайно, рамки достатньо примітивного сценічного жанру, пік популярності якого припав на минуле сторіччя, не дали глибоко і повно розкритися яскравим талантам франківців.

Майже шаблонна любовна історія цікава глядачеві тим, що її учасники – січові стрільці, котрі перебували на Мадярщині. Один із леґінів закохався в тутешню панянку і після традиційних перипетій одружився із нею вже на український землі, куди дівчину привезли для закоханого друга його побратими. Наприкінці дійства масово побралися і його товариши. Одним словом – оперета, від якої вимагати чогось значущого немає сенсу.

Але навіть тут франківці примудрились внести родзинку: лейтмотивом вистави став окремий невеличкий документальний фільм про січових стрільців та про місто Станіславів (так називався в ті часи теперішній Франківськ). Фотознімки того часу разом із патріотичними, просякнутими любов'ю до України піснями вояків Українського добровольчого легіону справили дуже гарне враження. До слова, оперета базується на реальних подіях, бо поручик кінноти УСС Степан Балинський дійсно закохався у мадярку Шаріку.

"Вигнані з раю"

Драму-концерт Лемківської пісні під цією назвою подарувала кропивничанам заслужена артистка України Галина Баранкевич. Вона присвячена 70-й річниці операції "Вісла". Восени 1944 року тимчасовий уряд Польщі заключив угоду із урядом Радянської України про обмін населенням. Нестерпна ситуація через постійні залякування, вбивства, грабунки призвела до того, що тисячі лемків покинули рідні гори. Лемків "сов'єти" силоміць вивезли із споконвічних українських територій. Тоді, у ході "Вісли", виселили майже 150 тисяч українців. Загалом постраждало 700 тисяч людей. Вони втратили свій край, свій "Рай".

Лемкиня Баранкевич вбачає своїм пріоритетом відновлення культури пращурів через популяризацію лемківської пісні. Драматична історія людських доль, жертв депортації лемків у 1947 році з переспівом унікального етносу перлин пісенної спадщини і лягли в основу вистави.

Зі сцени прозвучало близько 20 автентичних пісень у супроводі оркестру і хору, які дві години на єдиному подиху виконала артистка. Вразив також постановочним прийомом режисер-постановник Держипільський, який зробив акцент на образі потягу, роль якого виконала трьохповерхова металева конструкція.

"Енеїда"

Легендарну поему Івана Котляревського франківці дали у формі неперевершеної феєрії-бурлеску. Критерієм вдалої вистави напевне є бажання подивитися її знову. "Енеїду" галичан хочеться бачити і бачити.

Це - величезна творча вдача пана Держипільского, яку надзвичайно круто втілив у життя акторський ансамбль театру Франка. У виставі вражає все: від філігранних мізансцен, поданих із неймовірною акторською майстерністю, до використання реквізиту.

Немає ніякого сенсу переказувати сюжет улюбленого твору, який вивчається у школі. Кожен справжній українець чув про "парубка моторного" і "хлопця хоть куди козака", онука Зевса Енея, котрий мандрує у пошуках "землі обітованої" через Пекло і Рай. До слова, сценічне рішення із "уходом в пекло", тобто під сцену, та злетом "у небеса" виглядало дуже видовищно.

Актори були не просто персоналіями твору, а й декораціями, наприклад, човном Енея. Під сміх публіки вони "відстібали" і любителів прикладатися до чарки із їх похміллям, і жіночу хтивість, і примудрилися посміятися над політиками. Зал "ліг", коли відьма Сивилла заговорила голосом Тимошенко. Це був той самий самобутній унікальний український гумор, франківці дуже вдало осучаснили Котляревського.

Завершилася вистава некомедійної главою "Війна". "Раніше при постановці цього твору , режисери оминали своєю увагою цю главу, - розповідає директор та художній керівник театру Ростислав Держипільский, – бо не могли подумати, що у XXI столітті таке може повторитися. Я читав текст цієї глави і думав: Котляревський ніби дослівно писав про події Майдану".

"Енеїда" франківчан масштабне, динамічне дійство, яскравий зразок ігрового театру із "відкритими" прийомами перевтілення, в якому події розвивають від безтурботної веселої комедії до великої трагедії сучасності.

"Вона - Земля"

Вистава-притча за новелами видатного українського прозаїка Василя Стефаника. Це – спільний проект Франківського драмтеатру із Львівським муніципальним та художньо-дослідницьким центром "Слово і Голос", засновником і худруком якого є актриса, лауреат Національної шевченківської премії Наталія Половинка.

Із перших хвилин вразило сценічне рішення Держипільского: на голій, без куліс сцені в містичному іконостасі завмерли актори, герої новел. Через сакральне молитовне дійство відбувалося "очищення"- трансформація болю та відчаю у непохитну віру та любов до своєї землі. Наскрізним образом вистави є Марія, мати із однойменної новели. Жінка через подолання материнської муки знаходить своє справжнє "я", що є символом України у вирі трагічних подій.

Вразив високим рівнем акторської майстерності заслужений артист України Олег Цьона, який грав чоловіка Марії. До слова, дует є парою і в житті. Монолог немолодого батька, який втратив своє сімейство, той сум і біль зрілого чоловіка у виконанні Цьони був одним із найсильніших акцентів дійства.

Через цей монолог із автором статті приключилася дуже цікава історія. Перед наступною виставою в ложі із сусідкою розповідала, наскільки пронизливим, неповторно виконаним був монолог батька із притчі "Вона - Земля". Аж раптом обернувся чоловік, який сидів попереду. Він виявився заслуженим артистом України Олегом Цьоною. Так відбулося наше знайомство. Він запросив приїхати на вистави Львівського академічного молодіжного театру імені Леся Курбаса, актором якого є.

"Нація"

Драма-реквієм за однойменною книгою Марії Матіос розповідає про реальні події 1940-х років на скривавленій Гуцулії. Дозвіл на інсценізацію Матіос подарувала Франківському театру на 70-річчя заснування, після перегляду її "Солодкої Дарусі". "Інсценізацію "Нації" слід сприймати як диптих до неї, - наголошує Держипільский. – Диптих не тільки за сюжетно-історичною основою та єдністю інформаційного поля, але й за способом мислення: кінематографічною естетикою, символікою, зокрема символікою пісні".

"Нація" вражає лейтмотивом любові до життя, теплим гумором, що поєднується із фаталістичним та трагічним світобаченням Матіос. У болі в душах народжується з шокуючим зарядом напруги відчуття нації.

Народження і смерть, Різдво і Великдень, труна і колиска, - вистава звертається до найсокровеннішого в людині, що в свою чергу створює із людей Націю.

Цікавим режисерським ходом було роздягання ляльок-мотанок, що перетворювались на людей.

"Солодка Даруся"

Мабуть найвідомішою виставою Франківського театру є драма за мотивами однойменного роману Матіос. Це – вистава-легенда , яка стартувала як студентська робота курсу Ростислава Держипільського. Але дійство дуже швидко ввели в репертуар франківчан, а незабаром "Солодку Дарусю" запросили в США, Канаду, Польщу, Німеччину, Італію. Держипільский розповів, що в планах – гастролі в Австралію. Вистава - учасник і переможець багатьох мистецьких фестів.

Тут поєднані старовинні церковні ірмоси, народні пісні , вишукана філософська метафоричність і стилістична аскетичність сучасного європейського театру. "Солодка Даруся" історія-притча про онімілу напівбожевільну дівчину, якій випало спокутувати гріхи інших. Це не провина, а прокляття ХХ сторіччю, що захлинулося в крові та сльозах. Люди втратили божий страх, а Бог оглух до їхніх молитв.

Події відбуваються на Буковині та Галичині у 30-70-х роках минулого століття. Восени 1939 року Галичина увійшла до складу УРСР. На Буковині кривавий режим запанував влітку 1940-го. У цей час в західних областях репресували близько 500 тисяч людей. Серед них 134 тисячі було арештовано, вбито 150 тисяч, вислано поза межі України 203 тисячі.

Саме ці жахливі події знайшли своє відображення у виставі "Солодка Даруся", якій, до слова, чомусь не можна їсти цукерок...

Франківчани вразили. Не тільки творчими рішеннями вистав, а й тим, наскільки вони викладались під час дійств. Окрема вдячність Держипільскому за те, що зміг зібрати таких талановитих людей та за те, що йому вдалося донести ідею національної єдності до жителів центральної України. Кропивничани були в захваті від франківського драмтеатру та супроводжували кожну виставу бурними оваціями.

На згадку про себе, актори на славетному Хуторі Надія посадили дуби та калини.

Більше новин про Кропивницький та область читайте на Depo.Кропивницький

Читайте та коментуйте наші новини у Facebook та Twitter