Декомунізація по-кіровоградськи

Depo.Кіровоград розбирався, як проходить процес відмови від радянщини в обласному центрі

Декомунізація по-кіровоградськи…

Верховна Рада прийняла, а Президент Петро Порошенко підписав чотири закони про декомунізацію. Один із них - "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборона пропаганди їх символіки" - передбачає зміну топонімічних назв, що так чи інакше стосуються радянської епохи, на нові (історичні, нейтральні - на розсуд громади) та демонтаж комуністичних пам'яток.

Термін, протягом якого закон має бути виконаним, - 6 місяців із дати набуття ним чинності, до 21 листопада 2015 року. Якщо ж якась місцева рада ці строки порушить, то рішення за 90 днів одноосібно має ухвалити її голова. Коли і йому не вдасться "вписатися" - голова ОДА, якому законодавець також дав 3 місяці на роздуми і проведення консультацій із громадськістю. Остання інстанція - Кабінет Міністрів.

Раніше

У Кіровограді, як і в інших містах, поодинокі випадки перейменування траплялися і до прийняття згаданого закону.

В 2009 році в обласному центрі замість вулиці Луначарського з'явилася вулиця В'ячеслава Чорновола.

2011-го міськрада змінила назви вулиць: Карла Маркса на Велику Перспективну, Леніна - на Дворцову, Володарського - на Арсенія Тарковського, Другу Поперечну - на Литвинова.

23 лютого 2014 року на центральній площі Кіровограда активісти Євромайдану демонтували пам'ятник Сергію Кірову, а наступного дня міські депутати перейменували її на площу Героїв Майдану. Вулицю Дзержинського тоді ж назвали на честь фермера з Бобринецького району, який загинув під час подій на київському Майдані, Віктора Чміленка.

Зміни в топоніміці супроводжувалися гарячими й не дуже дискусіями на предмет відповідності пропозицій історії, філологічним вимогам (скажімо, суперечки тривали довкола слів "Дворцова - Двірцева" - яке з них правильніше) тощо.

Від гунів до сучасників

Тепер перейменування закріплене на законодавчому рівні. При міськвиконкомі поновила активну діяльність топонімічна комісія, до складу якої входять представники влади, історики, краєзнавці та громадські активісти. Її головне завдання - надати депутатам міськради пропозиції щодо перейменувань, а ті вже мають затвердити їх (чи відхилити) на сесії.

Головних концепцій, які надійшли на розгляд комісії, - дві.

Перша передбачає повернення історичних назв чи надання нейтральних. Її автори - науковці Костянтин Шляховий, Микола Тупчієнко та Людмила Тупчієнко-Кадирова - називають такий підхід музейно-історичним і пропонують установити "10-літній або більший термін мораторію на найменування міських об'єктів іменами померлих діячів політики, культури, виробництва тощо з метою усталення їх оцінки та уникнення фіксації кон'юнктурних явищ". Таблички "стара назва - нова назва" у концепції немає, лише методологічні рекомендації.

Громадські й політичні діячі Дмитро Сінченко та Ігор Козуб із "Комітету відновлення історичної справедливості" підготували свій документ, у якому більше конкретики. Майже всі запропоновані в ньому назви - персоніфіковані, а окремі сягають углиб віків. Наприклад, вулиці Першої та Другої п'ятирічок мають, на думку авторів, стати Уличів і Тиверців, Першого січня - Гунів, Фурманова - Дажбога. Багато вулиць називаються на честь героїв АТО.

Відтак члени топонімічної комісії, користуючись двома підходами, засіли за роботу. Їм треба підготувати до розгляду на сесії понад 70 нових (чи старих-нових) назв. Список постійно коригується.

З подальшим увічненням бійців АТО вирішили поки зачекати.

- Зрозумійте мене правильно, я не проти, - пояснив на засіданні комісії її голова, заступник мера з питань діяльності виконавчих органів Сергій Колодяжний. - Із міста нині - тридцять чотири загиблих. Я лише за те, щоб ніхто більше не вмирав там, але... Давайте спільно окреслимо основні критерії, якими і будемо керуватися. Припустимо, хай це буде наявність високих державних нагород у загиблого. Наступного разу зберемося й обговоримо це, добре? Війна, на жаль, ще не закінчилась.

Топонімічна комісія вже вирішила рекомендувати депутатам міськради перейменувати:

  • вулицю Куйбишева на честь кіровоградського воїна-інтернаціоналіста Юрія Краснокутського;
    Кропоткіна - на честь спецпризначенця Дмитра Придатка;
    Повітрянофлотську - на честь заступника командира третього полку спецназу Сергія Сєнчева;
    Ванди Василевської - на честь кіровоградського живописця Феодосія Козачинського;
    Радянську - на честь художника Івана Похитонова;
    Артема - на честь кіровоградського краєзнавця Павла Рябкова;
    вулицю і провулок Будьоного - на честь письменника Віктора Домонтовича;
    Профінтерну - на честь кіровоградського лікаря, громадського діяча Панаса Михайлевича;
    Димитрова - на честь художника Григорія Синиці;
    Толбухіна - на честь кіровоградського громадського діяча Олександра Олійника;
    Пальміро Тольятті - на честь гетьмана Сагайдачного;
    Валентини Терешкової - на честь Ярослава Мудрого;
    проїзд Петрівського - на честь Євгена Березняка;
    Гайдара - на честь поета Олега Ольжича;
    Марії Ульянової хочуть назвати Бесарабською;
    Дем'яна Бєдного - на честь письменника Олександра Олеся;
    частину вулиці Героїв Сталінграда, від вулиці Андріївської до вулиці Пацаєва, - на честь академіка Ігоря Тамма, іншу частину вулиці Героїв Сталінграда пропонують перейменувати на вулицю Героїв України;
    Медведєва - на вулицю Євгена Чикаленка;
    Московську - на вулицю Холодноярську;
    20 років міліції - на вулицю Солдатську;
    40-річчя Перемоги - на Бобринецький шлях;
    Щорса - на вулицю Ганни Дмитрян;
    Енгельса - на вулицю Петропавлівську, провулок Енгельса на провулок Петропавлівський;
    50 років Жовтня - на Фортечний проспект;
    Жовтневої революції - на вулицю Вокзальну;
    проспект Комуністичний - на Студентський бульвар.

- Питання розглядатиметься на черговій сесії міської ради приблизно наприкінці серпня - на початку вересня, - розповів Depo.Кіровоград член комісії, начальник відділу внутрішньої політики міськради Сергій Запорожан. - Ми плануємо до того часу підготувати перший блок - десь тридцять назв. Решту - в жовтні - листопаді. Сподіваюся, що вкладемося у строки.

Цариця чи свята? Чи, може, щось новеньке?

Під дію закону про декомунізацію підпадає і назва самого Кіровограда. Більше того, Сергій Кіров (Костриков) узагалі не має жодного стосунку до міста, адже жодного разу тут не був. Списів довкола перейменування обласного центру ламається ще більше, ніж щодо його окремих вулиць. Варіантів - море, від історичного Єлисаветграда до новітніх Бугограда чи Інгульська. Зупинимося на найпопулярніших.

Єлисаветград. Важко пригадати, хто першим запропонував повернути Кіровограду його історичну назву, але сталося це понад два десятки років тому. Противники топоніму вказують на його імперське забарвлення, прихильники ж наполягають на тому, що місто назване на честь святої Єлисавети, а не російської цариці Єлизавети Петрівни.

Златопіль. Адепти аргументують свою позицію існуванням на території Кіровоградщини однойменної території (у Новомиргородському районі). Їхні опоненти зазвичай указують на те, що свого часту місто Златопіль вже існувало під Новомиргородом, а потім увійшло до його складу.

Місцевий краєзнавець Юрій Матівос виступає за Новокозачин, а історик Сергій Плачинда - за Скіфопіль. Є ідеї увіковічнити колиску українського театру - Тобілевичі або Кропивницький. Згаданий уже Дмитро Сінченко пропонує згадати Скіфію й перейменувати місто на Екзампей.

Інгульськ. Ця назва з'явилася в результаті проведення в Кіровограді Всеукраїнської науково-практичної конференції "Перейменувальні процеси в топоніміці як ціннісний вибір українського суспільства" 11 червня нинішнього року. Місцеві та столичні вчені зійшлися на думці, що місто треба називати нейтрально, однак із прив'язкою до географії - через Кіровоград, як відомо, протікає Інгул. Згодом український письменник Василь Шкляр заявив у інтерв'ю кіровоградському виданню "Перша електронна газета": "Ми давно, навіть люди, які далеко від Кіровограда, плекали мрію, як перейменувати. Ви знаєте, були різні варіанти - Тобілевичі, Златопіль, тепер зупинилися на Інгульську - це прекрасна назва, адже традиційно українські міста називалися за назвою річки. І якщо я буду їхати до вас у гості, я приїду в Інгульськ, а не Кіровоград".

Перейменування Кіровограда - прерогатива Верховної Ради, яка повинна прийняти рішення на підставі подання кіровоградських депутатів. Ті, у свою чергу, повинні перед розглядом питання на сесії міськради порадитися з громадою. За словами Сергія Запорожана, організують громадські слухання, які обійдуться бюджету приблизно у 300 тисяч гривень.

- Хотіли провести у день місцевих виборів референдум, однак отримали роз'яснення від ЦВК, що це неможливо, - сказав він.

Думкою кіровоградців із цього приводу вже цікавились. 16 квітня 2000 року в обласному центрі паралельно зі всеукраїнським референдумом про реформування системи державного управління відбувся місцевий - щодо перейменування. Тоді більшість мешканців міста (70,88 відсотка), які взяли в ньому участь, висловилися за те, щоб лишити назву Кіровоград.

Утім, із прийняттям законів про декомунізацію такий варіант унеможливлюється. Хочуть цього жителі Кіровограда чи ні, а місто перейменують.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Кропивницький

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme