"Хочемо зробити продовження": Автори фільму "Позивний Бандерас" презентували у Кропивницькому однойменну книгу

Під час першої презентації у обласній науковій бібліотеці імені Чижевського зала була переповнена читачами та глядачами – показ фільму відбувся після спілкування з авторами. Автори хотіли приїхати саме у Кропивницький, бо саме тут на базі спецпризначенців тренували акторів фільму, і вони проходили суворий вишкіл. У фільмі, наприклад, один з героїв – командир десантників. "У нього на носі буде подряпина, то це не грим, а "побічні" ефекти, які актор отримав, проходячи цю підготовку. Вона була справжня, і поблажок ніхто акторам не робив", - кажуть сценаристи.

Сергій Дзюба розповідає, що поштовх до написання книги був у 2014 році - навколо відбувалося щось незрозуміле, і тоді ще не було такого поняття, як "гібридна війна". Було незрозуміло, як далі будуть розвиватися події з російськими найманцями та терористами. "Звичайно, ми працювали на телеканалі - Артемій писав комедійні історії, я писав програми про сімейні розлади. Ми зрозуміли, що говоримо тільки про АТО, звільнилися з роботи і вирішили писати про війну. Тоді ж і виникла ідея зробити це кіно. Дорослі люди гинули, і діти гинули, і треба робити свій внесок, аби щось змінилося", - розповідає сценарист.

Сценарій оформився вже в квітні 2015-го і потім "дозрівав". З режисером Зазою Буадзе автори працювали майже до фінальної крапки, коли фільм був вже знятий. Розповідають, що навіть, коли побачили перший етап зйомок, теж вносили деякі корективи, які ввійшли у фінальний варіант фільму.

Сам сценарій писали на основі розповідей реального учасника АТО з позивним "Індіанець". "Ми коли спілкувалися з "Індіанцем", то дізнавалися багато цікавих історій. Наприклад, пішов десантник в село, без зброї, у "сіру" зону, закохався у жінку, ходив до неї, потім його знайшли під селом вбитого. Потім приходять люди до лікаря військового і кажуть - допоможи, бо наш лікар десь втік", - говорить Артемій Кірсанов. У фільмі були три ситуації, які мали місце і в реальному житті. Зокрема це і підрив сепаратистами маршрутки з жителями села.

Сергій Дзюба розповідає, що і на війні є місце для співчуття до мирного населення - українські солдати на блокпосту давали жінці з дитиною цукерки і їжу, хоча знали, що її чоловік воює на боці сепаратистів. "Ми, коли чули про живі історії, то вони складалися у художній задум на основі цих ситуацій. І головний герой уособлює образ всіх наших контррозвідників, які борються з диверсіями", - ділиться письменник.

Але від фільму книга, яку презентували у Кропивницькому, все-таки відрізняється. У ній є чотири щоденники. Це чотири погляди на війну - щоденник "Бандераса" і трьох бійців його групи. А у фільмі це один погляд - головного героя. "В принципі, це головна відмінність", - кажуть автори.

У книзі є більше думок, роздумів, більше бекграунду головного героя, аби краще зрозуміти, як він став таким "крутим". У фільмі ж на це просто немає часу. Тому, на думку Артемія та Сергія, книга має свої плюси, а фільм - свої. Головне, що і те, і те - цікаве. Але, прочитавши спочатку друковане видання, можна буде більше дізнатися про мотиви героїв.

Автори кажуть, що дуже довго намагалися десь "пристроїти" свою історію. Багато людей, які приймають рішення, казали, що фільми про АТО знімати не варто, бо треба, щоб завершилося "це АТО". Обидва сценаристи дуже вдячні режисеру Зазі Буадзе та продюсерам, які свого часу повірили в цей фільм.

Сергій та Артемій зазначають, що справа спробувати себе у літературі була дуже відповідальною, та кажуть, що книга отримала схвальні оцінки літературних критиків в Україні. "Щодо продовження, то ми вирішили його робити, адже є "недосказаність" у першій частині, і ми планували героя Бандераса, який буде таким українським супергероєм, таким "Рембо" або "Джеймсом Бондом". Ми хочемо продовжувати це втілювати, адже після перегляду фільму у вас теж будуть питання що ж буде з тими героями і Бандерасом, в тому числі", - розповіли Артемій та Сергій.

Додамо, що ветерани АТО, які були у залі, дякували учасникам команди, що зняли цей фільм. А після самого фільму були гучні оплески впродовж декількох хвилин та черга на автограф-сесію з фото.

Фото - Depo.Кропивницький та ОУНБ імені Чижевського