Мікрофон, ножиці та чотирилапі: Як кропивничанка знайшла роботу мрії у Дубаї

Мегаполіс Дубай в ОАЕ у багатьох асоціюється з "зірковими" постами у соцмережах, а разом з тим у цьому місті серед величезної світової діаспори працюють і 12 тисяч українців
 

Мікрофон, ножиці та чотирилапі: Як кропи…

Серед тих, хто поїхав у Дубай і "зачепився", і кропивничанка Ірина Митрофанова, яка розповіла Depo.Кропивницький про те, як їй живеться і працюється у "місті майбутнього".

Ірина працює грумером – ця професія не така й поширена, проте це слово цілком зрозуміле для тих, у кого є домашні улюбленці – коти, собаки, зрідка – коні. З останніми Ірині теж довелось попрацювати, адже грумер — майстер для чотирилапих, який підстригає їм шерсть для гігієни, або ж готує до різноманітних виставок. Ірина є однією з провідних грумерів не лише в Кропивницькому, а й в Україні, посідала високі місця на професійних конкурсах, працює у салонах за кордоном, пише про це статті та має велику кількість власних учениць.

Ірина ще з маленьких років допомогала мамі у роботі грумера, хоч професійних салонів тоді не було. Але були виставки собак, тому клієнти були завжди. "Мама йде на виставку, і мене – в одну корзинку, а песика – в іншу", – жартує дівчина. Столи для стрижки тварин робив батько, бо у продажу їх близько 30 років тому не було. Мама мріяла, щоб донька займалася її справою, а от Ірині цього не дуже хотілося. Але завжди була поруч: покупати, підстригти кігті і подібне, бо потік клієнтів був дуже великий.

Але у її житті з п'яти років була ще й скрипка та музика, а ще –  алергія на шерсть, тож стригти їй категорично не хотілося. Свій потяг до творчості дівчина могла реалізувати через блиск-тату та візерунки вже постриженому чиємусь улюбленцю. Тому коли в місті ще й близько не було креативного грумінгу, вже почала його втілювати. "Шили ринговки (спеціальні суцільні повідки для собак для виходу у ринг, яких не було у продажу, але був попит на них), бантики для "йорків". Десять років тому був справжній бум на цих собак", – розповідає Ірина.

За кордон вона потрапила через музику. Бо за освітою вона – саме вчитель музики, етики, естетики та художньої культури. Тому тут працювала і художнім керівником хору "Лілея", і керівником з естрадного вокалу в БК "Авіатор", а ще – у музичній школі в Созонівці, а також два роки в караоке і це настільки сподобалось, що захотіла спробувати свої сили за кордоном. "Хоч всі і відмовляли, але так сильно була налаштована подивитись інші країни і світ. Фінансових можливостей не було просто поїхати на відпочинок і подивитись країну, тому всі свої закордонні поїздки я поєднувала з роботою", – каже вона.

На запитання чи не страшно було їхати, говорить – страшно. "Виходити з зони комфорту завжди страшно, але це так круто. Коли ти переборов цей страх і відчув, що можеш зробити. Я шукала, де підійде репертуар. Тому підійшла Туреччина та Емірати, де багато наших співвітчизників", – каже дівчина. Так чотири роки тому знайшла через інтернет першу роботу вокалістки у Туреччині. Але перед цим уважно перечитала контракт та порадилась з юристами.

Працювати співачкою подобалось, і Ірина знайшла роботу за контрактом у Дубаї. Тоді рік часто літала і нарахували 14 перельотів за рік. "Я тоді ще музикою займалася і перший раз поїхала співати в ресторанах в Дубаї два роки тому. І більше подобалися бути на сцені з макіяжем, у гарній сукні і на підборах, ніж стригти собак", – розповідає вона. Але у певний момент в Дубаї втомилася від роботи у нічний час з 22:00 до 03:00. Переплуталися дні з ночами, бо вдень доводилось спати, а вночі – співати.

Такий ритм життя дуже виснажував організм, через це досі лишилися проблеми зі сном. Тому Ірина вирішила щось змінити. Одночасно і мама просила дізнатися обстановку з грумінгом в Дубаї. "Почала шукати ці салони і, думаю, тим часом пошукати роботу. Не знала, який там рівень стрижок. Хоча певне портфоліо моїх та спільних з мамою робіт в мене вже було, і я написала резюме у всі п'ять салонів, що там були", – згадує вона. 

Всі п'ять запросили її на співбесіду. Під час "іспиту" треба було підстригти собаку або кота. За результатами всі п'ять салонів запропонували Ірині роботу. Потім вона, майже, як у програмі "Голос країни", вибирала тренера, тобто салон, вже сама. 

Ірина зізнається, що для дубайського салону вона виявилась навіть вчителем, а не помічником майстра. Бо знала вже про всі вимоги до порід. Свій салон обирала по місцю розташування, комфорту самого приміщення. Перший час так і їздила підпрацьовувати: ввечері – в ресторані, а вдень – в салоні. Почала стригти тварин самостійно, хоч раніше такого бажання не прокидалося. Все накопичене і почуте вдома таки почало проявлятися, посилилась впевненість у собі.

Іра закінчила вокальний контракт і повернулася до України, а в грумерському салоні в Дубаї вже чекав річний контракт. Було лише два тижні відпустки. Але не поїхала, бо тяжко захворіла мама, і більше вже не змогла працювати. "І я розумію: якщо зараз я поїду, то напрацьована мамою за стільки років база клієнтів просто зникне. Я знала, пожалкую, якщо так станеться", – говорить наша героїня.

Від контракту в Дубаї довелось відмовитись і залишитися у рідному місті. Вона перестала займатися музикою та "сіла на потік" собак. Потім мамині учениці і напарниці сказали, що Ірина йде семимильними кроками. Так і було: через дев'ять місяців поїхала на конкурс, бо хотілося розвиватись. Тут же познайомилася з членами Всеукраїнської асоціації грумерів. На другому своєму професійному конкурсі Ірина посіла вже призове місце, чим дуже пишається її батько та показує професійні журнали.

Колега та подруга з Одеси провела курс з ультразвукової чистки зубів для собак без наркозу – у кліниках тваринам роблять таку послугу під анастезією. Тепер Ірина робить це і для дубайських собак. Оскільки тут в неї вже є своя команда, вона може дозволити собі знову їздити в Дубай на роботу у салон. Останнього разу лишилася на три місяці.

У грумерів є поняття сезону. В Україні він починається навесні. А в Дубаї є своя зима, хоч за українськими мірками це літо. Зараз, у червні, там +52 ºС. "Взимку" – сильні вітри та +20 ºС. Але загалом салонний сезон триває цілий рік. Але порівняно з літнім періодом потік власників з тваринами менший.

Ірина розповідає, що в Дубаї є величезний готельний комплекс для тварин. Там є два басейни, готель, близько 200 номерів для собак, кондиціоновані майданчики для прогулянок, будиночки для великих собак. "Краще ще ніде не бачила умов, ніж в салоні цього комплексу. Там є хол очікування. Потім у самому кабінеті три столи, але в кожен скляний вхід, як в окремий кабінет: там фен, тумбочка, шафки. І собаки не чують запахів і шумів", – каже Ірина.

Це не забаганка заможних жителів Дубаю, а лише життєва потреба. У місті живе багато стюардес та пілотів, людей різноманітних професій, вони летять в рейс або у відрядження, і немає на кого лишити тварин. Те ж саме і з перельотом немісцевих працівників додому: переліт з тваринами дуже дорогий, треба збирати багато документів.

Директори цього комплексу – три друга, які гуляли зі своїми собаками, відчували цю спеку і вирішили створити такий комплекс з критим і відкритим басейном. Ірині пропонували роботу і там, але комплекс розташований на виїзді з міста і без авто туди складно дістатись.

Незвичних пород тварин в Дубаї кропивничанка не зустріла. Часто це шицу, мальтези, хаскі. Є багато котів – вони навіть на першому місці за популярністю.

Громадян ОАЕ в  Дубаї лише 10%. Інші 90% – іноземці, заробітчани. Українська діаспора складає близько 10-12 тис. чоловік. Тому у цьому Вавилоні спокійно можна обійтися без арабської, знаючи англійську. Найдешевше житло коштує 500 доларів. І це навіть не окрема кімната, це просто ліжко у хостелі. Окрема кімната – від 1000 доларів. Рівень оплати роботи співмірний з рівнем життя у місті. В Дубаї найбільш популярна стрижка для маленьких собак коштує 60 доларів, позаяк в Кропивницькому – 10 доларів.

Робота з тваринами не завжди "мила" та приємна. Ірина розповіла, як в Дубаї цього року її страшенно вкусила кішка. Потім через травму сухожилля довелося робити міні-операцію, бо виникло запалення. "Як Едвард-Руки-Ножиці", – жартує вона і показує дрібні шрами.

Завдяки грумінгу, Ірина минулої осені встигла попрацювати і в Литві. Туди її запросила колега з України Анна Пугіна, яка спеціально відбирала собі напарника чи напарницю. Ірина ж хотіла повчитися у відомого майстра. Там же вони разом проводили майстер-класи для жительок ЄС. Окрім того, на вихідних побувала в Мілані та на власні очі побачила собор Дуомо. У планах Ірина в липні знову робота в Дубаї, а ще вона хоче побувати у Парижі. І, певно, не шкодує, що колись вийшла зі своєї "зони комфорту".

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Кропивницький

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme