На Кропивниччині соціальні консультанти допомагають людям, які щойно дізналися про ВІЛ-статус

Про це Depo.Кропивницький повідомила PR-менеджер БО "100 відсотків життя. Кропивницький" Вікторія Семененко.

Хлопцю 23 роки. Вихований, відповідальний, грамотний, з вищою освітою, веде здоровий спосіб життя, працює. Змиритися з діагнозом не міг. Медичні працівники Світловодської лікарні порадили допомогу соціального консультанта проекту "HealthLink" "Прискорення сталої відповіді епідемії ВІЛ/СНІД на Кіровоградщині" БО "100 відсотків життя. Кропивницький" Ольги Іваненко. Тоді він не знав, чи вона йому допоможе, але погодився. Треба було з кимось поспілкуватися.  "По симптомах із ВІЛ-інфекцією Максим живе мінімум п’ять років. Коли він дізнався про ВІЛ – був у тяжкому шоці. Такого хвилювання я ще не бачила. Руки трусилися, не міг зібрати думки докупи", – пригадує перше знайомство з хлопцем Ольга, – Я його заспокоїла. А потім Максим сказав, що в нього є кохана дівчина, яку він не хоче втрачати. Тому йому страшно".

Максиму важко давалося це рішення. Найбільш за все на той момент він потребував спілкування із коханою. У них ще не було статевих стосунків, тому він був впевнений, що вона здорова. "І нарешті я наважився. Вирішив так: якщо Оксана – моя людина, вона мене зрозуміє. Вона мене не залишить. Ми сиділи на кухні, пили каву. Я взяв її за руку і сказав: "У мене ВІЛ". Оксана розхвилювалася, не знала, що мені сказати. А я не знав, як заспокоїти її. Тоді я попросив Оксану зустрітися з Ольгою – своїм соціальним консультантом, яка розповіла мені багато нової інформації про ВІЛ, яка знає, як підійти до людей в такому шоковому стані. І Оксана погодилася", – каже Максим.

Спочатку дівчина сказала, що їй треба переосмислити всю ситуацію. Їхні стосунки тільки зароджувалися, тож вона могла залишити Максима. Але між ними був вогник кохання. На той момент Ольга Іваненко надавала психологічну підтримку не скільки Максиму, скільки Оксані. "Я їй пояснила все доступно, відверто. Дівчина задавала мені багато питань, на які я відповіла. І вона зрозуміла, що ВІЛ – не вирок", – каже соціальний консультант.

Після цієї бесіди, дівчина більше не вагалася, що їхнім почуттям і майбутньому може щось загрожувати. Є лікування АРТ-терапія – і це головне. Оксана не залишила хлопця, а стала його підтримкою, опорою. У їхніх стосунках відтоді була лише довіра і взаєморозуміння. Їхні почуття перейшли на новий етап. "Молодята готуються до весілля. Я щаслива, що змогла бути корисною у їхніх долях. Максим був відвертим – і це головне. Він захистив їхні стосунки. І убезпечив дівчину від ВІЛ-інфекції. Нехай у них все буде добре", – каже Ольга.