Цивілізація синців. Ще раз про насильство над жінками

З початку 2016 року понад 6000 дзвінків зафіксували в департаменті національних гарячих ліній Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ластрада". Для порівняння - у 2015-му надійшло 9135 дзвінків. 87,5% звернень пролунало з приводу різних видів насильства. У 96,8% випадків жертвами стали жінки, і лише у 23,9 % розповідей йшлося про насильство поза родиною.

За цей же період дільничні інспектори ГУНП в Кіровоградській області склали понад 1000 протоколів за фактами насильства в сім’ї! І, варто відзначити, йдеться про офіційну статистику. Адже невідомо, скільки випадків насильства лишається поза дверима людських осель.

За інформацією спеціалістів "Ластради", кількість звернень жінок, які потерпають від "близького" насильства, з року в рік зростає. У департаменті це пов’язують в тому числі з військовим конфліктом на сході України. Після демобілізації чоловіків, які тривалий час перебували в стресових умовах, рівень насильства в українських сім’ях підвищився, що, відповідно, відобразилося на статистиці. Тож не нова проблема сьогодні набуває нових форм і, звісно, потребує нових шляхів її розв’язання, а також небайдужості й уваги з боку всієї громади.

Світ продовжує трясти

Психолог Рімма Мирна:

- Тема насильства досить неоднозначна, адже має дуже глибокі корені. Вся історія людини розумної нараховує 40 тисяч років, а існування людини без воєн - близько 200 років. Уявляєте, скільки років існувала війна?! А війна - синонім слова "насильство". Стан згоди в суспільстві, яке періодично знаходилось в стані війни, знайти досить складно.

- Як розмежувати насильство і непорозуміння, які час від часу виникають в кожній сім’ї?

- Тонка межа між насильством і непорозуміннями в родині - це річ дуже цікава. Відомий психолог Адлер зауважував, що помилкове враження неповноцінності жінок та переваги чоловіків постійно руйнують гармонійні стосунки між ними. Коли жінка, опинившись в таких умовах, прагне захистити власну позицію - виникає конфлікт. От тут простий конфлікт - це насправді зіткнення інтересів, вирішення певних проблем, пошук істини. І в конфлікті люди все одно кудись йдуть.

Конфлікт слово непогане - це як грім, енергія. В конфлікті партнери зв’язку не втрачають, вони лишаються у зв’язку одне з одним. А насильство цього зв’язку не має. Насильство - це біль. Кожен може це відчути.

- Є думка, що жертва притягує ката. Чи є щось спільне між жінками, які зазнали насильства?

- Найперше, що об’єднує цих жінок - переконання у тому, що чоловік - лідер, вожак, голова всьому. Це переконання разом з молоком передала доньці мати, або ж дівчинка десь це бачила і виросла з думкою, що насильство - це норма. Третій варіант - жінці просто не вистачає сил і ресурсів протистояти насильству. Це буває, коли батько дівчини - занадто авторитарна людина. Ще може бути такий момент, що деякі жінки необізнані, що це є насильство. Тут дуже велику роль відіграють ЗМІ, і спасибі вам за це. На мою думку, важливо систематично наголошувати, що вихід з такої ситуації є, розповідати, куди й до кого можна звернутись за допомогою.

- Що ви радите жінкам, які потрапили в подібні життєві обставини?

- Скажу відкрито: біжіть з цих стосунків. Звичайно, якщо ви не маєте від цього певних бонусів. Бо інколи приходять пари, які отримують задоволення від таких взаємовідносин, - для них це вибух емоцій, ціла подія, після якої настає море любові, подарунків, сексу. Але це інше. У випадку справжнього домашнього насильства треба йти. Бо відстояти себе на шляху розвитку і руху можна лише закривши двері.

- Часто жінки бояться зробити рішучий крок, бо не мають власного житла, матеріальних ресурсів для забезпечення себе і дітей…

- Звичайно, в нас не так організована соціальна підтримка, як у Європі, але вона є. Є кризові центри, є центри матері та дитини. Треба розуміти, що ці відомства діють на наші з вами податки, тому йдіть і стукайте. Просто інколи люди вважають, що сімейні проблеми соромно виносити на люди. Хочу ще раз наголосити - це не соромно. Замовчувати проблему - це як ходити з різаною раною і не обробляти її зеленкою, не зашивати. Не миріться з насильством! Адже ви не допомагаєте світу, коли буваєте менші, ніж є насправді. Не обмежуйтесь жодними рамками, будьте самі собою, привчайте інших, що ви є. Але це не значить, що ви можете топтати територію іншого. Лишайтесь екологічними до себе та поважайте територію і межі інших.

Ще хотіла б наголосити на тому, що не треба жаліти людей, які потрапили в подібні обставини, адже жалість принижує. Тут треба інше, тут треба говорити людині, що, пройшовши через насильство, вона стала сильнішою, що вона вийшла з цієї ситуації. Підтримуйте, не проходьте повз, не будьте байдужими, адже ми живемо в цьому суспільстві!

- Стає все більше прикладів успішних сильних жінок, то, можливо, з часом ми всі навчимося відстоювати себе, і таке поняття як насильство по відношенню до прекрасної статі взагалі зникне?

- Я думаю, що конфлікти все ж лишаться, і насильство, на жаль, - теж. Людей не стало менше. Світ продовжує трясти, ми знову у стані війни, а війна - це насилля, з цього ми починали нашу розмову. Тому важливо створювати і такі спільноти, і центри, де б жінки, чоловіки, діти, дорослі могли знайти допомогу і підтримку. Важливо про це говорити і спільними зусиллями шукати шляхи вирішення цієї проблеми.

Що говорить Церква

Священик Діонісій Буренко:

- Священне писання, безпосередньо Апостольське Послання говорить про те, що у Христі нема ні чоловічої статі, ні жіночої. Господь наш Ісус Христос коли прийшов, то порівняв чоловіка і жінку. Тобто жінка, як і чоловік, - повноцінна і повноправна людина.

У Посланні Апостола Павла сказано, що жінка має боятися свого чоловіка. Тут мається на увазі не боятися, що він якесь насилля застосує, а боятися образ. В Апостольському Посланні також йдеться про те, що чоловік має любити свою дружину так, як любить він своє тіло. А ми ж своє тіло любимо, ми прикрашаємо його, миємо, годуємо… Жінка натомість має поважати і любити свого чоловіка так, як поважає і любить Церква Ісуса Христа. Тобто жінка має бути слухняною і виконувати будь-яке повеління чоловіка, бо він є головою жінки. Але розуміємо, що чоловік не повинен цим спекулювати, він повинен розуміти, що, звичайно, його слово має бути останнім, але це неправильно, коли тільки чоловік приймає рішення, адже рішення має прийматися обома - саме в цьому і є любов Христова. Тим більше, що Христос говорив, що там, де двоє чи троє вірян, - він теж серед них. Тобто, якщо чоловік і дружина будуть разом приймати якісь рішення, впевнений, що буде з ними Господь.

- Церква проти розлучень, але що робити у випадку, коли "близьке" насильство повторюється знову і знову, отруює життя?

- На жаль, такі випадки сьогодні - не рідкість. Церква, звісно, каже, що шлюб не можна розлучити - що Бог поєднав, те Церква не розлучає. Але, як любляча мати, Церква дає другий шанс, вона дає можливість отримати своєрідне розлучення, хоча це не є церковне розлучення, як думають деякі люди. Просто видається папір про те, що люди самі розвалили свою сім’ю. Якщо, наприклад, вдруге вони будуть вступати в шлюб, то це вже не буде Таїнством, це буде просто обрядом.

За порадою до юриста

Юрист Валентин Боровиков:

- У законодавстві є таке визначення насильству - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

У випадку таких протиправних дій слід звертатись за допомогою до органів внутрішніх справ, громадських організацій; якщо від насильства також потерпає дитина - до служби у справах дітей. Безпосередньо у Кіровограді можна звернутись до поліції, а також до громадської організації "Кіровоградська обласна інформаційна служба з актуальних питань жіноцтва", яка діє при бібліотеці імені Дмитра Чижевського. Організація співпрацює з такими структурними підрозділами як: управління соцзахисту, служба у справах дітей, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрами безкоштовної первинної і вторинної юридичної допомоги та ін. Якщо жінка боїться розголосу, вона може звернутись за номером телефону довіри - )094) 938-90-87. Фахівці нададуть поради, як діяти і куди звертатись.

- Які законодавчі та нормативно-правові акти захищають від домашнього насильства українських жінок?

- У нашій державі діє Закон України про попередження насильства в сім’ї. Адміністративний кодекс в частині статті 1732 і Кримінальний кодекс, якщо дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень або вбивства. Що стосується Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), - на жаль, вона в нашій країні не ратифікована. Україна підписала цей важливий документ ще 7 листопада 2011 року, однак підготовка до його затвердження ще й досі триває. Ратифікація угоди є дуже важливим і необхідним кроком для України.

- Які передумови її ратифікації в Україні?

- Головною передумовою для цього є перегляд національного законодавства на відповідність до конвенції та приведення його у відповідність до міжнародних норм законодавства. Відтак був створений проект закону "Про запобігання та протидію домашньому насильству", який передбачає механізм реалізації заходів щодо попередження та надання ефективної і вчасної допомоги особам, які постраждали від такого насильства. Законопроект був розроблений відповідно до Стамбульської конвенції і має замінити чинний закон. Стамбульська конвенція є першим юридично обов’язковим інструментом з цього питання на європейському рівні та одним із найбільш перспективних міжнародних договорів у даній галузі. Ця угода закріплює повну неприпустимість насильства щодо жінок.

Насильство щодо жінки очима дитини

Сашко, 8 років:

- Коли напивається мамин жених і мама на нього щось погане каже, він починає битись, мама викликає міліцію. Міліцію стільки вже викликала, але їй не допомагає це.

- А чому не допомагає?

- Міліція приїздить і розбирається, розбирається…От коли вона приїхала, мама каже: "Ні, ні, нічого, їдьте назад!"

- А чому вона так говорить, їй шкода чоловіка?

- Так.

- Вона його любить чи боїться?

- І любить, і боїться...

- А поліція як поводиться, коли жінка починає його захищати?

- Вона просто розвертається і їде. Документ підписали і поїхали.

- А ви з сестрою що робили, коли вдома таке відбувалось?

- Коли вони бились, то ми захищали. Її захищали. Нам було страшно і шкода. Ми ставали навпроти вітчима, отак підіймали руки і не пускали до мами.

Важко уявити світ без конфліктів. Доки існуватиме суспільство, доти житимуть біль і агресія. Наша з вами задача у тому, щоб буденні непорозуміння не переростали в насильство, і воно не ставало звичною справою людського життя. Цінуйте і поважайте себе, поважайте інших і завжди пам’ятайте про те, що діти "віддзеркалюють" поведінку дорослих, а значить ми повинні показувати їм правильний приклад, щоб врешті-решт перетворити нашу цивілізацію синців на цивілізацію людяності.