Навіщо юним кропивницьким руферам здався столичний Південий міст

П'ятнадцятирічні Влад і Максим - звичайні учні однієї з кропивницьких шкіл. На перший погляд. Але уроки закінчуються, і хлопці, закинувши заплічники, беруться до улюбленої справи - підкорюють нові й нові висоти. І не лише в обласному центрі - вони вже встигли відзначитись і в столиці.

Батьки підлітків їхнього захоплення, м'яко кажучи, не поділяють. Однак хлопці вперто продовжують робити те, що їм до душі, стверджуючи, що нічого жахливого в цьому немає. Головне - втім, як і в будь-якій іншій справі - дружити з головою.

- Навіщо це вам?

Влад: - Показати глядачам щось таке, чого вони не можуть зробити самі. Здивувати. Показати красивий вид. Самовиразитись. Ну, що цікавого приїхати, скажімо, у Київ і сказати: "Ми на Майдані"? А от з висоти його показати - зовсім інше. Ми робимо те, чого не робить середньостатистичний школяр нашого віку.

А ще нам просто подобається знімати своє життя на камеру. У нас є не лише відео підкорень різних висот. Є розмовні: кудись йдемо, спілкуємося десь.

- Не страшно лазити?

Максим: - Страху взагалі немає. Не відчувається.

В.: - Може, через те що звикли вже. Спочатку страшно було. Ми колись пробували на "Колізей" (недобудований Палац піонерів у Кропивницькому. - Ред.) залізти. Там п'ятиметрові сходи, було дуже стрьомно. А зараз якось так... "Колізей" - ну то й "Колізей", нічого такого.

- Певно, ви маєте спеціальну спортивну підготовку?

В.: - Ні. Власне, те, що ми робимо, і є спортивною підготовкою. Десь підтягнутися треба, ще щось...

- А травми були?

В.: - Травми? Ну, як сказати - ось недавно лазив і руку порізав. Нічого серйозного, переламів тощо не було.

- На дахах що робите? Просто фотографуєте і знімаєте відео?

В.: - Так. Ну, вірніше, святкували, наприклад, якось на даху міськвиконкому моїх дві тисячі фоловерів на каналі "Ютуб". До речі, у Київ ми їздили за ті гроші, які я на своєму каналі заробив улітку.

- З собою берете когось чи лише вдвох підкорюєте висоти?

В.: - Не завжди беремо, як виходить. От хлопець якийсь буквально півгодини тому писав, просився... По-перше, когось узяти - це наша відповідальність. По-друге, не всі можуть себе адекватно поводити. Одного якось узяли, а потім вигнали з компанії, бо він занадто шумів.

- У Depo'T (будівля колишнього "Дитячого світу в Кропивницькому, зараз там - торговий центр. - Ред.) вас охорона ганяла. Часто таке трапляється?

В.: - Та ні, це вперше сталося. Поліцію навіть викликали. Максима вони трохи потримали, за ним брат приїжджав, а я втік. Раніше - тихо прийшли, тихо пішли. І все.

М.: - З радіозаводу ми ще тікали.

В.: - Ну, з радіозаводу... Намагалися залізти, але не вийшло.

М.: - Ми хотіли зсередини залізти.

В.: - Ми думали, що на Depo'T буде складно вилазити. Пройшли "сліпою зоною", де камер немає. Спробували двері - відкриті. Піднялися сходами. А охоронець, який на відеоспостереженні сидів, наскільки ми розуміємо, взагалі заснув. Тому ми спокійнісінько піднялися пожежними сходами.

- У Києві ганяють?

В.: - Та ні. Взагалі інакше ставляться до цього, звикли, мабуть. Ми на Московський міст залазили - там стільки машин проїжджає, то ніхто не просигналив навіть. Просто не звертали уваги.

М.: - На шпиль на Майдані о шостій ранку лазили - то поруч поліція була, нічого не сказали. Може, не побачили...

- Що в планах?

В.: - Південний міст у Києві.

- А в Кропивницькому?

В.: - Тут уже все, для нас практично нічого цікавого немає. Набридло трохи.

Фото: "ВК"