Спогади полковника міліції: Як у Кропивницькому банк пограбували

В обідню перерву 23 липня 2014 року до чергової частини Кіровоградського міськвідділу надійшло тривожне повідомлення про розбійний напад на банк на вулиці Ельворті. Службова особа повідомила міліції, що незнайомець, який зайшов до приміщення, кинув на підлогу пачку від цигарок "Бонд".

- Це вибухівка! - погрозливо вигукнув він.

І продовжив тим же тоном:

- Якщо буде треба, вона знесе все у повітря. Все у моїх руках! Зрозуміло? Я хворий на рак, тому смерті не боюся, всі гроші в пакет!

В установі, крім жінок, нікого не було. Касирка підкорилася вимогам нападника і склала у пакет близько 40 тисяч гривень, що лежали у касі, а потім із сейфа дістала кілька тисяч євро і "зелених". Незнайомець, забравши пакет, хутко зник, залишивши пачку з-під цигарок.

Отямившись від жаху, касирка тут же натиснула на тривожну кнопку приватної фірми, яка охороняла установу. ЇЇ співробітники через чотири хвилини прибули на місце пригоди. Жінка викликала й міліцію.

Разом з приватними охоронцями касирка вибігла на вулицю і біля дороги помітила злодія, який чекав на зелене світло світлофора.

- Ось він! - вигукнула вона охоронцям і кинулась до нього.

Почувши крики, незнайомець перебіг дорогу, а потім повернув направо, у Ковалівський парк. Охоронці побігли за ним. Зловмисник заскочив до недобудованої споруди, яка стоїть уже з десяток років якраз напроти міської прокуратури. Переслідувачі не змогли знайти його всередині будівлі.

Тим часом прибула оперативна група з кіровоградської міської міліції та працівники карного розшуку. Вони прискіпливо обстежили кожен метр довгобуду. І їм посміхнулась удача - знайшли камуфляжну форму, яка при обстеженні не містила на собі пилу. Стало зрозуміло, що вона там знаходиться недавно і, можливо, належить зловмиснику. На підставі цього з'явилася версія, що злочин міг скоїти військовослужбовець або хтось із колишніх військових.

Але камуфляж оглянув заступник начальника сектору карного розшуку міськвідділу майор міліції Сергій Шуклін, який до міліції проходив службу у Збройних Силах.

- Ні, це не військовий камуфляж. Це належить приватним охоронним фірмам, - впевнено заявив він колегам. І запропонував:

- Треба обійти всі швейні заклади і показати одяг. Можливо, знайдемо, де його виготовляли.

Форму показали співробітниці пограбованого банку, і та підтвердила, що саме у такому одязі був зловмисник.

- Ця форма приведе нас до злочинця, - запевнив Шуклін.

Таким чином, у руках слідства опинився речовий доказ, що, ймовірно, належав розбійнику.

Почалася рутинна робота сищиків. Сергії Кошатін і Шуклін відпрацювали швейні майстерні. На одній із них затримались надовго. То не було однієї швачки, то іншої. Зрештою таки знайшлася жінка, що кроїла саме цю форму. Вона навіть згадала деякі прикмети власника одягу. Саме ці дані плюс оперативна майстерність розшуковців допомогли вийти на слід злочинця.

Познайомилися з ним оперативники, так би мовити, заочно. Встановили прізвище. Вивчили його стиль життя, з’ясували місцеперебування, колишні місця роботи тощо. Виявилося, що він працював раніше у відомій у місті фірмі. Саме там отримав форму, яку знайшли у парку. До цього - у слідчому ізоляторі. А ще раніше - у правоохоронних органах на скромних посадах.

Звернулись до міської прокуратури, щоб отримати санкцію на обшук квартири підозрюваного. Але там вважали, що підстав для цього не вистачає. Перестрахувалися, як завжди.

Про відмову прокуратури сищики повідомили керівництво міліції. "Тягнути з затриманням фігуранта не можна. Клієнт здогадається і "стане на лижі", - вирішило начальство.

Під вечір на початку серпня 2014-го розшуковці Сергій Кошатін, Олексій Костенко та Дмитро Шаповалов затримали колишнього охоронця. Підозрюваний зізнався у скоєному, як тільки йому показали знайдений у парку одяг.

Кілька слів про самий злочин і злочинця. Фігурант ретельно готувався до нападу: вивчав режим роботи фінустанови та її працівників. Звернув увагу, як саме проводять обідній час співробітники.

У день нападу зловмисник вдягнувся у шорти і футболку, а поверх них натягнув плямисту форму, що залишилась у нього з попередньої роботи. Знаючи, що в банку працює відеоспостереження, на голову одягнув кепку, а на очі - сонцезахисні окуляри.

Тобто зробив усе, як він гадав, щоб його не викрили. Навіть вирахував час, який йому було потрібно на злочин. Під час пограбування, коли касирка збирала гривню та валюту, він кілька разів дивився на годинник і рахував кожну секунду, знаючи, через скільки прибуде група захоплення.

Для пограбування йому вистачило три хвилини і кількох секунд. Він попередив співробітників банку, щоб вони не телефонували до міліції найближчі десять хвилин, інакше все здетонує дистанційно.

Якби охоронці приватної фірми прибули трохи пізніше, вони не помітили б його на вулиці та не переслідували до довгобуду, де він позбувся камуфляжу. Тоді цей речовий доказ не потрапив би до рук міліції, й пошуки злочинця затягнулися б надовго.

Коли сорокадворічний Борис А. (так звати лиходія) заскочив до недобудованого приміщення, він блискавично зняв камуфляж і, залишившись у шортах і футболці, спокійно попрямував додому - а жив за кілька кварталів від банку.

І останнє. У кинутій на підлогу банку пачці від "Бонду" ніякої вибухівки не знайшли. Колишній охоронець просто блефував.

Проти зловмисника порушили кримінальне провадження за ч. 3 ст. 187 Кримінального Кодексу. Як би правопорушник не готувався до злочину, все одно він не може все передбачити. Завжди трапляється щось, що не входить до розрахунків.

Всі злочини викриваються. Не розкриття злочину - це не заслуга правопорушника, а недопрацювання правоохоронців.