ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Єпископ Кропивницький і Голованівський Марк: "Отримання Томосу осмислять вже наступні покоління"

Зовсім нещодавно, 6 січня, українська православна церква отримала автокефалію, здобувши повну незалежність від церкви сусідньої держави

Depo.
19 січня 2019 15:00
ФОТО: depo.ua

Про те, що зміниться для вірян після отримання Томосу розповів Єпископ Кропивницький та Голованівський Марк. Як це було знає Depo.Кропивницький.

Єпископ, який десять років очолює обласну єпархію УПЦ КП на Кропивниччині, порівнює отримання Томосу з чудом та зазначає, що його значення зможуть оцінити вже наші діти й онуки. Але з отриманням автокефалії українська православна церква зможе займатися властивими їй функціями - служити людям, а не ідеологемам.

Здобули незалежність після 400 років неволі

Єпископ Марк розповідає, що до ХVII сторіччя українська церква була частиною Константинопольського патріархату. А вже від ХVII сторіччя до сьогодення вона стала частиною московського патріархату. Церква була підпорядкована грамотою, якою московському патріархату надавалося право висвячувати в Україні митрополита. Разом з тим, Константинополь вважав, що російська церква повинна шанувати його як церкву-матір, віддавати належні почесті. Втім, російська церква цього не дотримувалась.

І от, вперше в історії, український народ отримав грамоту від церкви-матері з Константинополя про те, що наша церква незалежна. "Це стало своєрідним паспортом дорослості, що ви вже можете самі урядувати в себе на своїй землі", - каже Марк. Таким чином світова православна церква визнала, що український народ має право мати свою незалежну церкву. Мова йде про автокефалію – тепер церква України незалежна від інших помісних православних церков, але єдина з ними в світовій православній церкві.

Кожна помісна церква, яка виникала у другому тисячолітті, йшла подібним шляхом – вона оголошувала свою незалежність, пізніше отримувала Томос від Константинополя, далі інші церкви починали визнавати її як незалежну православну церкву. Якщо народ отримував незалежність територіальну, то згодом незалежність отримувала і його церква. Якщо держава втрачала свою незалежність, то це стосувалося і церкви.

І у 1990-х роках духовенство української православної церкви, яка була адміністративною одиницею Московського патріархату, зібралося в Києві на Собор і вирішило, що оскільки Україна є незалежною, варто оголосити незалежність і церкви, і спільно прямувати до того, щоб отримати відповідний документ. Але потім відбувся так званий харківський собор, де без предстоятеля зібралася частина представників УПЦ Московського патріархату і вирішила, що їм треба залишитися з російською церквою, нібито під приводом того, що Томос треба здобути канонічним способом. Але, як саме – ніде не пояснили, давши людям надію, що таке колись відбудеться.

Проте менша частина духовенства таки пішла тим шляхом, щоб здобувати незалежність і виконувати рішення київського Собору. Владика Марк розповідає, що 20 років йшли шляхом, на якому були і гнів, і образи. Духовенство розділилося не лише на українське та російське, пізніше розсварилися і деякі автокефалісти. Але об'єднати розділених людей дуже важко, набагато легше роз'єднати. Тому у церкві називають обєднавчий Собор та подальше отримання Томосу не інакше, як дивом. "Для нас цей момент об'єднання був чудом. Ми маємо розуміти, що ця історична подія мала втручання боже, бо людям не властиво таку справу зробити. Ми були очевидцями цього чуда. Подія яка відбулася – об'єднання православних України, вручення Томосу, це заслуга мільйонів українців, які своєю щоденною працею ці 20 років працювали на розбудову церкви", - каже Марк.

Отримання Томосу значить, що нарешті в Україні православна церква може займатися властивими їй функціями – вести до спасіння народ, служити йому, сприяти і молитися за свій народ. З його наданням інші держави втратили свій політичний вплив через церкву на наш народ.

"А це дуже небезпечний вплив, де під різними богословськими виразами чи історичними маніпуляціями можуть подаватися зерна не християнської віри, а імперської світобудови, загарбницьких чи окупаційних тенденцій. Ми є свідками того, як російська церква будувала теорію "русского міра", який приніс багато жертв на нашу землю", - розповідає владика та додає, що ця церква навряд відмовилася від бажання побудувати той "русскій мір". Але завдяки Томосу можна сказати, що в Україні є помісна церква, яка не буде будувати різні світи - руські чи грецькі чи єрусалимські, а буде з українцями спільно будувати свій дім.

За словами єпископа, розуміння значення Томосу прийде не одразу: "Перш ніж побачити чітко великий предмет, іноді треба подивитися здалеку на нього. Те саме і з великими подіями. Потрібно, щоб шум влігся і ми почнемо усвідомлювати, яка відбулася історична подія. У повній мірі цю подію вже оцінять наші діти і внуки. Бо ми учасники маємо багато емоційних навантажень, а потрібен емоційний спокій щоб осмислити велич цієї події".

Томос - це також можливість молитися народові єдиними устами. Це має прибрати весь негатив і розділення народу, бо таким і покликання автокефалії. Отримання Томосу має надихати так само об'єднуватися і перед іншими цілями.

На жаль, за словами Марка ми ще будемо бачити багато маніпуляцій і злоби, бо є частина людей, які вважають, що вони програли.

Проте це не завадить українській церкві зростати: її визнаватимуть інші православні церкви. Елладська православна церква ще до отримання Томосу вже поминала предстоятеля Епіфанія в своїх молитвах і запустила процедуру визнання православної церкви України. І протягом року, зазначає Марк, з 14 церков (Україна – 15-та) десять-дванадцять визнають її точно.

Окрім, звісно, російської церкви, яка до кінця буде вдавати, що нічого не сталося і "крайнім" робити Варфоломія, до неї "долучиться" сербська (яка має побоювання щодо своїх так званих канонічних територій) та Антіохійська церква (вона знаходиться в Сирії, де"співпрацюють" Путін з Асадом).

Зараз всі у світі розуміють, що через російську церкву світове православ'я проходитиме певні випробування. І Константинопольська попрохала Україну бути разом у цей переломний момент.

Про юридичні труднощі для переходу громад

На Кропивниччині поки що немає переходів громад колишньої УПЦ МП до єдиної церкви. Марк пояснює, що для цього є різні причини – до кінця ще не відпрацьований механізм, як громада має переходити з однієї конфесії в іншу. Цей механізм є дуже непростий юридично: "Є багато запобіжників, де керівні центри можуть зупиняти цей перехід і на різному рівні це проявляється. Наприклад, якщо хоче перейти єпископ з цілою єпархією, то це найпростіший спосіб, тому що він збирається зі своїми священиками, ухвалюють рішення і вся єпархія переходить. Якщо хоче це зробити один священик, то може бути така загроза, що його можуть заднім числом звільняти з посади керівника релігійної громади, призначати туди іншого і він втратить можливості юридично провести цю зміну підлеглості".

Якщо хоче сама громада провести перехід без духовенства, то це ще важче. Оскільки в Україні немає фіксованої підлеглості громад. І їм можуть сказати – хочете виходьте, але будуйте новий храм. Єпископ пояснює, що з одного боку закон дозволяє зміну підлеглості громад, але втілити це дуже непросто, бо в громаді має бути одностайність. І священик має отримати підтримку від парафіян. Але це можливо, бо вдавалося ж раніше переходити у Київський патріархат. Варто згадати Новоархангельськ, Голованівськ, Бобринець, де свого часу утворилися потужні громади УПЦ КП.

Зареєстрованих громад Київського патріархату на Кропивниччині було 96. До них долучилися ще громади автокефальної церкви і зараз йде юридичний процес. Остаточна кількість громад буде відома пізніше – їх буде до ста або більше ста.

Зараз священики православної церкви України чекають, щоб Верховна Рада затвердила законодавчі зміни, які спростять перехід з однієї підлеглості в іншу. "Наскільки цей законопроект і наскільки полегшить – побачимо", - припускає Марк. Він додає, що саме зараз деякі священики колишнього московського патріархату бояться, що не будуть мати всецілої підтримки громад, або їм згадають, що погано говорили про помісну церкву і доведеться виправдовуватись. Того ж самого бояться і деякі можновладці, тому активно почали підтримувати помісну церкву. Щодо термінів, зараз про них говорити зарано – це питання в позиції громад, священнослужителів і в юридичних можливостях.

Для Православної церкви України важливо, щоб більше громад вчилися любити Бога, Україну і свій народ.

Не все так добре у Кропивницькому

На Фортечних Валах у Кропивницькому заплановане будівництво храму, але воно "буксує" через бюрократичні перепони. Вже два роки у місті не можуть видати містобудівні умови, де має бути простий план подальших дій з будівництва. Його отримання постійно відтягується під різними приводами. Виглядає це приблизно так: духовенство говорить - надайте цей план, йому відповідають, що нададуть, але необхідно зробити певне "завдання".

Так це було з проведенням археологічних розкопків. Разом з тим УПЦ КП вже два роки щомісячно сплачує місту за оренду земельної ділянки 5,7 тис. грн. Під час розкопків археологи виявили рештки посуду та розповіли, що необхідно провести повноцінні розкопки, щоб очистити територію від знахідок і потім вже будувати храм. Ще більше здивувала духовенство прес-конференція, під час якої розповіли, що через знахідки "взагалі неможливо щось робити".

Але будівель з фундаментом під час розкопок не знайшли, тобто і заперечень з будівництва бути не може. Проблема з початком робіт поки що залишається невирішеною. "Це таке болюче для мене питання, бо ніяк не можу зрозуміти позиції місцевої влади. Я маю таку християнську звичку, довіряти що мені кажуть. От мені сказали – думаю що так і є", - ділиться єпископ.

В іншому храмі - Петропавлівському, що буде значно меншим, АТОвці, волонтери, настоятель отець Іван вже заклали фундамент і з весни продовжать будівництво.

Зараз на Кропивниччині будується багато храмів. Священики йшли таким приниципом: якщо громада не хоче бути в єдності з московським патріархатом, то пропонувалося виходити і будувати новий храм. Це робили тому, що в більшості сіл Кропивниччини чи містечок не було типових храмів і починати боротьбу не вартувало незгоди між людьми. Зараз будується храм у Вільшанці, збудовані храми в Каніжі та Оліївці (Олександрійський район). Мають будуватися храми в Тишківці і Йосипівці Новомиргородського району, вже будується храм в Гаївці.

Єпископ Кропивницький та Голованівський також пояснює, чому Верховна Рада прийняла закон про перейменування УПЦ в РПЦ - аби люди чітко розуміли, до якої церкви вони ходять: "Якщо в храмі згадують Кіріла, то знайте, що ви - РПЦ в Україні. Ми демократична країна але таблички мають відповідати дійсності". І тоді вірянин має визначитись, де він має бути.

Результат певних перемовин з представниками УПЦ Владика Марк поки озвучити не може. Але більше покладається на мудрість народу, бо найголовніше - мир та злагода. І, щоб у родинах чи в одному населеному пункті не було ненависті один до одного. Тому роз'яснювальна робота і законодавчі зміни — це те, що необхідно на цьому етапі.

Більше новин про Кропивницький та область читайте на Depo.Кропивницький

Читайте та коментуйте наші новини у Facebook та Twitter